Богдан Жолдак
Дійові особи:
Дія І
Картина І
ОПОВІДАЧ (співає).
ось у цім самім тридесятдевятім царстві жив собі один хлопець-сирота, він не мав мами, і весь час кликав її от він і вигадав собі імя МАМАЙ. (Оповідач озирається на сцену). О! А де ж казка? Казки нема... Ану, діти, давайте-но всі дружно, разом, покличемо казку. Три-чотири: каз-ко, прий-ди! Казко, прий-ди!
Картина II
Сюди виходить МАМАЙ, роздивляється навколо. Він слухає оголошення, котре лунає згори.
ГОЛОС. Усім! Усім! Усім! Пропала і зникла невідомо куди Царівна Петрівна, півтори метри росту, очі сині, словом, дуже гарна. Хто її знайде, той і одружиться! І одержить пів-Сонного царства в додаток! Усім! Усім! Усім!
Навколо МАМАЯ блукають якісь постаті, шепотять, засинаючи на ходу.
ЖЕБРАКИ. Мовчи та диш...
ЖЕБРАКИ. Мовчи! Мовчи та диш, скажуть, що спиш. Тш-ш.
МАМАЙ (зупинивши одного жебрака). Скажіть, а чого ви всі отут такі сині?
ПЕРШИЙ ЖЕБРАК. Бо нас сам Цар бють.
МАМАЙ. То де ж узявся у вас такий Цар?
ДРУГИЙ ЖЕБРАК. А ти що, не з нашого Сонного царства?
МАМАЙ. Я з тридесятдевятого.
ПЕРШИЙ ЖЕБРАК. Воно й видно базікаєш багато.
ДРУГИЙ ЖЕБРАК. Гай-гай, де взявся в нас такий Цар... Прийшли до нас
хитрі та й підбили дурних. От ми тепер і синіємо... (Схаменувшись). По-о-одайте сліпому, незрящому, до роботи не годящому-у...
ПЕРШИЙ ЖЕБРАК. Стій! Стій! Не подавай йому!
МАМАЙ. Чому?
ПЕРШИЙ ЖЕБРАК. Бо подавай мені.
МАМАЙ. А чим же ти кращий?
ПЕРШИЙ ЖЕБРАК. Я не кращий, а я гірший, я нужденніший, бідніший... Тому мені, мені подай!
Другий жебрак відштовхує Першого.
ДРУГИЙ ЖЕБРАК. Йому не подавай, подай мені!
МАМАЙ. Таки тобі? Чого це?
ДРУГИЙ ЖЕБРАК. Того це, бо я гроші люблю набагато більше, ніж він. Мені, мені подай!
Зачувши про гроші, підбігають інші жебраки.
ЖЕБРАКИ. Нам, нам подай! Ми ще бідніші за цих!
МАМАЙ. Та я б подав, люди добрі, так у мене самого нічого немає.
ТРЕТІЙ ЖЕБРАК. Не бреши.
МАМАЙ. Я ще ніколи нікому не збрехав.
Усі жебраки на це починають голосно реготати.
ТРЕТІЙ ЖЕБРАК. От оце оце ти вже точно брешеш! Подай, доки не пізно, ану!
МАМАЙ. Скільки я буду казати: нема!
ТРЕТІЙ ЖЕБРАК. Дай перевірю.
Лізе МАМАЄВІ до кишені.
МАМАЙ. Що-о?!
ЖЕБРАКИ. От ми зараз перевіримо, є там, чи нема...
МАМАЙ. Що-що?
Жебраки-рекетири тісним колом оточують його.
ТРЕТІЙ ЖЕБРАК. Ану пострибай.
МАМАЙ. Та кажу ж вам, в мене нічого нема, хіба що оцяя шабля. (Починає виймати шаблю з піхов). Ось я вам зараз подам. Зараз ви в мене пострибаєте.. .
Жебраки Сонного царства вмить розбігаються.
ЖЕБРАКИ (співають):
Картина III
МАМАЙ заходить до царського палацу, де на троні сидить Цар. Потім з-за трону повільно витикається, визирає РАДНИК-ЗРАДНИК.
МАМАЙ. Здрастуйте вашій ха... вашому палацові.
ЦАР. Здоров тобі, хлопче. А що ти нам скажеш?
МАМАЙ. Чи давали ви оголошення?
ЦАР. Ну, давали. Ну то що?
МАМАЙ. Я хочу йти визволяти вашу сестру.
ЦАР. А-а... Он воно що... Визволяти... Зникнення моєї сестри то велика загадка.
МАМАЙ. Так я розгадаю.
ЦАР. Отак одразу й дозволь першому-ліпшому (уважно міряє його поглядом) героєві рятувати рідну сестричку... Ти спершу мусиш довести, що вартий того.
МАМАЙ. Я доведу. А як?
ЦАР. Спершу розгадай яку-небудь легеньку загадку. А як не вгадаєш, то я оцим ось чарівним мечем-самосічем тобі голову р-раз!
МАМАЙ. Вгадати мені, чи не вгадати? Згоден.
ЦАР замислюється. З-за трону висовується РАДНИК-ЗРАДНИК, щось шепоче йому на вухо, хихотить.
ЦАР. Відгадай: скіко в небі зірок?
МАМАЙ. Триста п'ятдесят мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі двісті сорок одна зірка!
ЦАР озирається за трон, витягає звідти за комір РАДНИКА-ЗРАДНИКА.
ЦАР (до РАДНИКА-ЗРАДНИКА). Вірно?..
Той на це знизує плечима.
МАМАЙ. Не вірите? То перерахуйте їх усі, та й переконаєтеся.
ЦАР. Еге-е... Перерахуєш ті зірки...
МАМАЙ. Отже я дав вірну відповідь?
ЦАР. Та... Трошки так.
МАМАЙ. Отже відпускаєте мене за Царівною Петрівною?
ЦАР (знизавши плечима). Та йди вже з моїх очей.
МАМАЙ. То хоч скажіть, в якому напрямкові вона пропала?
ЦАР. Підеш на південь півночі не помилишся. Туди, де всі царівни й зникають.
МАМАЙ. Куди-куди?
ЦАР. А потім ліворуч.
МАМАЙ (замислившись). Чи мені йти?.. Чи мені не йти?.. Піду! Бувайте здорові.
ЦАР. До побачення... Тобто прощавай!
МАМАЙ виходить.
ЦАР (за трон). Мій вірний Раднику-зраднику! (До себе). Як це в біса зрадник може бути вірним?