- Це мій титул. Це частина програми навчання правоохоронних органів. В основному я на побігеньках, приношу каву і кручуся навколо свого батька, але це буде непогано виглядати в моєму резюме для коледжу. Я хочу навчатись у відділенні криміналістики. Наступного літа, коли мені буде вісімнадцять, я зможу бути сезонним офіцером.
- Круто. - Я уявила його в формі. Скажемо так, картинка була... апетитною.
- Що ти робиш в міському офісі, а не в поліцейському відділку. - запитала я, намагаючись звучати як професіонал.
- Ох. - Він зневажливо махнув рукою. - Мер хоче поговорити з моїм батьком і мною про якусь безглузду ідею свого сина.
Я втримала вдоволену посмішку. Сином мера був мій колишній хлопець - Джастін Спелман. А просто поглянувши на нього, Гебріел вже був з тих, хто мені подобається.
- Але я радий, що врізався в тебе - додав він посміхаючись. - В прямому і переносному сенсі.
- Справді? Чому? - я нервово стиснула свої руки за спиною.
- Я хотів подякувати тобі, за ту наводку, що ти дала моєму батькові в ресторані
я. - Рятує світ і по дівчині за раз.
Замість в'їдливої відповіді, Пері вишкірився.
- У нас клієнт в кімнаті для читання.
- Чому ти відразу не сказав, - спитала мама.
- Він хоче читати тільки з Клер, - Пері знову підозріло вишкірився.
- О, - сказала мама, - тоді я прийму душ і випробую новий шампунь.
Мама піднялась нагору, а я на хвильку завмерла перед зачиненими дверима кімнати для читання. Для нас не було чимось незвичайним, коли викликали тільки одного з нас. Іноді клієнти повертались з чимось особливим в думках і потребували лише Пері або мене. Я тихенько постукала і відкрила двері з широкою посмішкою, готова привітати нового клієнта. Посмішка швидко згасла і я не могла втримати слів, що вирвались з мого рота.
- Здоров, придурок.
Глава 5
Я ніколи не думала, що закохаюсь в шістнадцять. Мені здавалось, що і мій перший поцілунок не станеться раніше коледжу, коли я переїду в штат, де мене ніхто не знає. Я ніколи не переймалась закоханістю в декількох красунчиків в школі, адже знала, що я - недоторкана.
Не тому, що некрасива. Я зрозуміла, що не була бридкою за тим, як дивились на мене хлопці, коли їх дівчата не бачили: їхні погляди скоса в холах, погляди понад плечем, коли вони, ніби, складали власні рюкзаки. Але ніхто з них не мав сміливості протистояти натовпу і зустрічатись з фріком.
Крім Джастіна. Він бачив мене, а не те, що думали інші. Йому було все одно, що казали або думали решта. Він не зважав на те, що я була іншою - потім він сказав, що саме це і привабило його до мене в першу чергу.
Одного дня, того літа, він зупинився, щоб призначити зустріч, кажучи, що йому цікава вся екстрасенсорна тематика. Але, насправді йому була цікава я. Він бачив мене в школі і чув всі ті чутки, але замість того, щоб злякатись, він думав, що це круто. Ми почали зустрічатись і до кінця літа я була повністю полонена ним. Місця, в яких я була тисячі раз - пляж, "Смакота", кіно - були набагато цікавіші з ним. Я ніколи в житті так не сміялась. Хоча і переймалась тим, що станеться, коли почнеться школа. Але це було тоді, коли я бачила, наскільки він сміливий. Він тримався, коли нас дражнили і був на моєму боці, хоча це могло зруйнувати його власну популярність.
Але ефект був протилежний. Хлопці поважали його, мабуть, за вчинок на який вони самі не мали відваги. А дівчата ненадовго відстали від мене. Не зрозумійте мене неправильно. Мене не запрошували на вечірки, але щоденні тортури дещо припинились. Це був найкращий час в моєму житті.
Але все змінилось.
А тепер Джастін стояв в нашій кімнаті для читання, прихилившись до стіни і схрестивши свої руки на грудях. Він був високим, міцної атлетичної статури. Зазвичай він добре вдягався, мав вигорівше на сонці біляве волосся, яке забирав від очей сонячними окулярами, що були зачіплені на голові.
Сьогодні його скуйовджене біляве волосся було чистим і підрізаним, він змінив свої звичайні шорти та широку футболку на смугасту сорочку і штани-хакі. Його батько, мер Істпорта, мав йти на переобрання. Оскільки кампанія розпочалась місяць тому, Джастін став шістнадцятирічним меровим помічником. Я чула, що цього літа він працював на тата в міській мерії, що пояснює гарне вбрання. Найгіршим було те, що новий стиль йому пасував. Цей козел виглядав навіть краще.
- Я чув ви з Тіфані пособачились через мене в "Смакоті". - Сказав Джастін, з супервпевненою посмішкою, яка роздратувала мене.
Я захлопнула двері за собою.
- По-перше, я кинула колу їй в голову. І все.
- Чорт, бійня звучала гарячіше. Я уявляв порвані сорочки, шкіру, що оголилась.
Я закотила очі.
- А, по-друге, це було не через тебе, егоманіяк. Можеш зустрічатись з ким завгодно, мене це не хвилює. Я тебе ненавиджу. Кожної ночі я молюсь, щоб ти став жертвою якоїсь неприродньої і дивної аварії з кастрацією. - Я показала на двері. - Тож провалюй звідси.
Його губи затремтіли, борючись з посмішкою. Я збиралась стати "колишньою, що ненавидить", а не "правда вона миленька, коли сердиться?".
- Краще почуваєшся, коли сказала це? - він пройшов до столу і відсунув стілець. - Мій батько заплатив за годину. Давай краще присядемо.