- Ні, якщо він так втомлений на наступний день, що ледь здатний зосередитися на роботі. Можливо це і сімейний бізнес, але це все одно робота! - буянила мама, розмахуючи руками.
Як на мене Пері був не надто втомлений. Мама про це дізналась, напевно, вловивши його думки. Але я не хотіла переривати її тираду, аби вказати на це.
- Це непрофесійно!, - кричала вона. - Ви обидва повністю непрофесійні!
Мама увірвалася на кухню, випадково розчавивши пакунок з їжею, який я залишила на підлозі, і яким розраховувала пізніше поснідати-пополоднювати. Пері пішов за не, а хвилиною пізніше повернувся, щось пишучи в своєму телефоні. Коли він закінчив, то взяв мене під лікоть і повів до вхідних дверей.
- Мама досягла точки кипіння, - сказав він, відкриваючи двері. - Їй потрібен час, щоб охолонути.
- Ми не можемо просто так піти, - сказала я. - Як же наступні зустрічі?
- Ти про ту, яку ми щойно сполохали? В нас є вільна годинка, дякуючи тобі.
Я простогнала і сховала своє обличчя в долонях. Я неохоче пішла за Пері до авто і сіла на сидіння пасажира. Пері вирулив і приєднався до трафіку на шосе.
- Куди ми їдемо, - спитала я.
- Зустрітись з Нейтом в "Смакоті". Я вмираю з голоду. Плюс це дасть мамі час, щоб охолонути. Ми поїмо, поговоримо, а коли повернемось до наступної зустрічі, мама вже буде спокійною.
Я кивнула, розуміючи, що він правий. Ми їхали в повній тиші повз сувенірні магазини, поля з міні гольфу, піратської тематики, трояндові котеджі і односторонні миси, аж поки не дістались ресторану.
"Смакота" відкрилась років тридцять тому, як їдальня з самими сніданками. Після того, як туди додали велику обідню кімнату, місця на дворі та бар, тепер це був найбільш популярний заклад в Істпорті, де можна було поїсти та попити. Туристи любили суп. Місцеві любили бар. Діти любили гаряче морозиво. А підлітки любили тут тусуватись. Це був наш ПічПіт (згадайте Беверлі-хілс- прим.пер.), хіба що ми не носили дизайнерські речі не водили ферарі. Істпорт був далеко від 90210.
Як тільки ми зайшли, Нейт помахав нам від стенду і ми пройшли туди. Інтер'єр "Смакоти" був дещо аляпуватий. Пастки на омарів, підвішені до стелі. Якорі в кутках. Велетенські рибини на стінах. Фото глибинних уловів, хизувато вбрані в рамки. Ну, і звичайно, яскраві блакитні футболки "Смакота" для продажу. Туристи купувались на таке. Пері посунув Нейта, а я сіла навпроти.
- Як справи, Клер? - спитав Нейт. Його надзвичайно зелені очі зблиснули і він посміхнувся.
- Йдуть помаленьку. - я кивнула на меню. - Що там виглядає добре?
Він підморгнув.
- Офіціантки.
Пері засміявся.
- От придурок.
Нейт Герік був найкращим другом Пері, скільки я себе пам'ятаю. Він жив нижчу вулицею і вони разом проходили крізь все: їх фазу Зоряних війн, фазу скейтбордінгу, пізнання дівчат. Але Нейт не був таким бабієм, як Пері, він був більш інтелектуальним. Нейт писав для шкільної газети і був настільки хорошим, що отримав можливість стажуватись в місцевій
щоб цього разу він був без будь-який рідин з твого тіла.
Тіфані вилила колу і почала наповнювати склянку знову.
- Склянку також заміни.
Вона підняла очі на мене і, буркнувши, потягнулась до нової склянки.
- Як там Джастін? - спитала вона.
Я хотіла взяти один з перевернутих стільців за баром і видовбати їй очі. Але замість цього глибоко вдихнула і в думках намагалась заспокоїти себе. спокійно. Не опускайся до її рівня. Ти - дівчина вищого класу. Вона - психічний непотріб. Ти - краща з вас двох. Веди ж себе так.
Тепер я заспокоїлась.
- Я не знаю, як там Джастін і мені плювати на це.
- Правда?- сказала вона.- Я думала, він тобі небайдужий.
Вона що самовбивця? Тому вона провокує мене вбити її? Я зайнялась підставкою перед собою, щоб чимось зайняти руки, адже в цей момент вони хотіли обхопити її шию.
А тоді, зненацька, тіньовий спалах дістався мене. Тіфані, що брала замовлення і сварилась з дівчиною. На подив, не зі мною. Знову спалах - детектив Тоскано, що зайшов у "Смакоту" декілька хвилин тому. Тіфані крутила підставку між пальцями. Ту ж підставку, що була тепер в моїх руках. Тіфані була наляканою. Чому її налякав коп?
- Агов! Галактика викликає! Ти хочеш колу чи ні?
Я намагалась проігнорувати вереск Тіфан і втримати видіння, але воно розсіялось і зникло. Я вхопила нову склянку з її простягнутих рук.
- Я чула, що ти сварилась вчора, - сказала я.
Тіфані зблідла, чого я не думала колись побачити, адже її шкіра була покрита фальшивою засмагою. Вона нервово прокрутила завиток свого білявого волосся навколо пальця.
- Де ти чула таке?
- Неважливо, де я чула це, - скориставшись можливістю, я додала,- Але це досить соковиті чутки, враховуючи, ким вона була.
Обличчя Тіфані позеленіло і я зробила крок назад, частково очікуючи крику стріляти, в стилі екзорцизму, з її роззявленого роту. Але вона примружила очі і нахилилась до мене.
- Відійди від мене, - проричала вона.
І тоді все стало ясно. Її страх детектива. Вона сварилась з дівчиною, яку вбили вчора. І вона не хотіла, щоб детектив Тоскано дізнався про це.
Я відійшла від бару, радіючи своєму знанню. В мене був козир проти Тіфані Деспозіто. Я могла катувати її цим. Витягнути це на світло. Тримати над її головою днями і, навіть, тижнями.