- А тепер, - сказала мама. - давайте трохи помовчимо, щоб мій син відчув, чи є якісь духи поряд з нами.
Якщо би ви спитали мене, я б сказала, що Пері програв лотерею на роздачу паранормальних дарів. Його здатність була така ж мінлива, як і моя і залежала від багатьох факторів. Він мав сфокусуватись набагато сильніше, ніж мама і я, і часто після того був стомлений. А поряд повинен був бути дух, що прив'язаний до місця, де був пері, або до людини, що була з ним. Іноді в нас були покупці, в яких не було мертвого оточення з повідомленнями, що треба було передати. тоді клієнт лишався невдоволеним. А коли працював дар Пері? Ну, ми повинні були слухати, що говорив мертвяк.
Пері закрив очі і зробив декілька глибоких вдихів носом. Його груди піднялись і опали, а він сам лишався непорушним. Хвилиною по тому, він відкрив очі.
- З нами тут Паула.
Пані Бінгхем завищала:
- Мама? Моя мати тут?
- Так, вона каже, що вона ваша мати.
Пан Бінгхем закотив очі і склав руки на своїх запалих грудях.
- Доведіть.
Пері нахилив свою голову.
- Добре. Вона каже, що ви їй ніколи не подобались, і так лишається і до цих пір.
Його обличчя почервоніло, а дружина його захихотіла.
- Так, точно. Мама ніколи не любила тебе, милий, і ти це знаєш.
Пері продовжив:
- Вона також каже, що їй подобається ваш капелюх. Він нагадує їй той, який постійно носила її бабуся.
Сльози стояли в очах пані Бінгхем.
- Ось чому я купила його. Коли я побачила його в крамниці, то згадала бабуню. - тоді її обличчя піднялось. - А бабуся з тобою?
Пері послухав і передав інформацію.
- Вона каже, що іноді, але не тепер.
Я почула, як продзвенів дзвіночок, і відкрились і закрились вхідні двері, але замість того, щоб чекати у фойє, як писав відповідний знак, людина зайшла у вітальню і почала стукати.
- Якого чорта?- мама зірвалась до дверей, а її довга чорна спідниця колихалась. Вона ривком відкрила двері.
- Міллі?
Міллі стояла у дверях, вдягнута в одне з своїх прямо-з-прерій плаття, а її шкарпетки звисали навколо худих щиколоток. Міллі живе поряд, в схожому на наш вікторіанському будинку, який оздоблений не так моторошно. Міллі - одна з тих старих жіночок, які живуть плітками більше, ніж їжею. Незважаючи на її великий рот, ми її дуже любимо, переважно за те, що вона приймає нас такими, як ми є і дає нам багато роботи.
- Дякувати Богу, ви тут. В мене є для вас новини. - Міллі проштовхнулась повз маму прямо до кімнати.
- Ми посеред читання, Міллі, - сказала я.
- Це не може чекати.
- Це має бути питанням життя і смерті, - сказала мама.
Міллі вишкірилась.
- Саме так. - потім вона почухала голову. - Насправді, не двох відразу. Лише смерті.
Я була не надто здивована. Кожного ранку Міллі читає секцію некрологів в першу чергу.
- Продовжуйте тоді, - сказав пан Бінгхем. - Ви забираєте час, за який ми заплатили. Це має бути вартим того.
Міллі розширила очі.
- У "Королівському дворі" сталось вбивство!
Моя рука піднялась до грудей. Я очікувала, що Міллі розкаже чутки, про якогось столітнього, що помер уві сні. Не про вбивство. Це пояснює поліцію та швидку раніше. Моє серце шалено билось під рукою.
Пері опустився в крісло. Це все, без сумніву, перервало його спіритичний зв'язок з мамою пані Бінгхем.
- Звідки ви знаєте?
- У Еда Фармігтона знову вкрали одного з його садових гномів, тому він пішов до поліцейського відділку, що заповнити заяву. Вони навіть відмовились говорити
Коді. Я відкрила маркер і зрозуміла, що мене відволікає сильний запах і відчуття двадцяти поглядів на моїй спині. Я закрила очі, сподіваючись заспокоїти нерви, коли зрозуміла, що забула математичну задачу, яку повинна вирішити. Я намагалась згадати її, коли до мене прийшла відповідь. Я написала її на дошці, все ще з закритими очима, а потім відступила, щоб поглянути на свою роботу.
Спершу почулось хихотіння, а потім голосний сміх, коли вчитель сказав мені сісти на місце. Я переписала неправильну відповідь Коді. Я була спантеличеною. Математика завжди давалась мені легко. Сидячи в безпечній зоні, за моєю партою, я знала, якою була правильна відповідь і не розуміла, чому написала щось інше. Я не розуміла, що "відповідь", яку вловив мій мозок, не була моєю, а була тою, що написав Коді декілька хвилин тому цим самим маркером.
Одного разу мама пояснила дар мені, вона допомогла контролювати його і я навчилась розрізняти, де реальність, а де видіння минулого.
Але тепер, стоячи посеред фойє, після того, як пішли Бінгхеми, я бажала, щоб ми були звичайною родиною зі звичайними родинними проблемами.
Мама була схвильованою. Вона була сердита на мене через те, що я вибовтала секрет пана Бінгхема, і порушила нашу політику "ніяких поганих новин". Мене занадто збентежило повідомлення про вбивство, яке сказала Міллі, щоб захистити себе. Я отримала свій нагоняй, перш ніж вона повернулася до Пері.
- Ти пришкандибав вчора додому після опівночі. Я чула тебе, - сказала мама, тикаючи пальцем у його груди.
- Тепер він дорослий чоловік, - сказала я, захищаючи його. - Йому вісімнадцять і він закінчив школу. Він може приходити після дванадцятої, у літню ніч, якщо захоче.