там і слухати мовчання лісу. А ти колись помічав, Гілберте, як по-різному звучить тиша у лісі, на узбережжі, на луці вночі й у літніх сутінках? Усі вони різні бо різні ледь чутні нотки, що виплітають їх. Я певна, що якби навіть була сліпа й не відчувала ні холоду, ні спеки, я все одно знала б, де опинилася, лише зі звучання тиші довкола себе.
Заняття в школі тривають уже два тижні, і я, здається, непогано організувала навчальний процес. Але пані Бреддок правду казала мені важко із Прінглами. І поки що я не знаю, як долати ці труднощі, навіть попри щасливу конюшину із чотирма листками. Як каже пані Бреддок, слова їхні сочаться медом, а самі вони слизькі, мов змії.
Це таки справдешній клан, усі члени якого сваряться й гризуться між собою, ведуть суворий облік одне одного але стають пліч-о-пліч у боротьбі проти кожнісінького зайди. Я думаю, що саммерсайдці поділяються лиш на два типи Прінгли й не-Прінгли.
У моєму класі повно Прінглів та їхніх родичів, що ховаються під іншими прізвищами. За ватажка в них, здається, Джен Прінгл зеленооке чудовисько, яке з лиця точнісінько нагадує чотирнадцятилітню Беккі Шарп. Я переконана, що це вона майстерно влаштувала підпільну кампанію з непокори й неповаги, котрій мені буде важко протистояти. Вона має хист до неперевершено комічних гримас, і коли на уроці я чую між учнів тамований сміх, то завжди знаю, що саме спричинило його, хоч іще жодного разу не спромоглася впіймати Джен на цих витівках. Вона розумна мала капосниця! твори пише незгірші за добру літературу, і з математикою пречудово дає раду лихо мені! Є якась іскра в усьому, що вона робить і каже, та ще в неї розвинене почуття гумору, яке могло б нас зблизити, якби вона не почала виявляти до мене відверту ненависть. Тож, боюся, нескоро ще ми із Джен зможемо з чогось посміятися РАЗОМ.
Майра Прінгл, кузина Джен найвродливіша дівчина в школі, проте явно дурна й часто робить кумедні помилки, як-от сьогодні на уроці історії, коли вона заявила, що індіанці вважали Шамплена та його сподвижників богами й просто чимось нелюдським.
У громадськім житті Прінгли являють собою, як то каже Ребекка Дью, саммерсайдську елиту. Мене вже запросили на вечерю у дві прінглівських сімї бо звичай велить запросити кожного нового вчителя, а Прінгли не з тих, хто буде нехтувати правилами доброго тону. Учора я була в домі Джеймса Прінгла, батька вищеназваної Джен. З вигляду він поважний, мов професор, та насправді неотесаний і дурний. Базікав про дисципліну, стукаючи по скатертині доволі брудним нігтем вказівного пальця й часом страхітливо зневажаючи граматику. Саммерсайдська школа, мовляв, завжди потребувала твердої руки досвідченого вчителя, і бажано чоловіка. Я ж, на його думку, трі-і-ішечки замолода та цю ваду час виправить дуже скоро, заявив він не без жалю. Я нічого не відповіла, щоб не наговорити зайвого. Була усміхнена й чемна, незгірше за будь-кого із Прінглів, а вдовольнялася тим, що дивилась на нього ясними очима й думала: Старий лицемірний невіглас.
Розумом Джен, очевидно, вдалася в матір котра мені зненацька сподобалась! Сама Джен у присутності батьків була просто взірцем послуху та вишуканих манер. Проте, хоч слова її були ввічливі, у тоні бриніла зухвалість. Коли вона промовляла панно Ширлі, це звучало, як образа; а коли дивилася на мої коси, я відчувала, що на колір вони просто-таки морквяні. Жоден Прінгл, я впевнена, ніколи й нізащо не назвав би їх каштановими.
У Мортона Прінгла мені сподобалося більше, хоча цей Мортон не має звички слухати співбесідника. Скаже щось, а доки йому відповідають, він обмірковує свою наступну фразу.
Ще одна пані Прінгл, удова Стівена Прінгла у Саммерсайді повно вдів, учора написала мені листа чемного, любязного, отруйного. Міллі одержує забагато домашніх завдань. Міллі квола дитина, їй не можна перевтомлюватися. Пан Белл НІКОЛИ не давав їй домашніх завдань. Міллі дуже чутлива дівчинка, яку потрібно РОЗУМІТИ . Пан Белл завжди так добре її розумів! Пані Прінгл не сумнівається, що і я зрозумію Міллі, коли тільки захочу.
Я певна, що пані Прінгл вважає, буцім то через мене в Адама Прінгла сьогодні була кровотеча з носа, і він мусив піти додому. А вчора серед ночі я прокинулася й більше не заснула, бо пригадала, що не поставила крапки над однією і в питанні, яке написала на дошці. Джен Прінгл напевне це помітила, і тепер по всьому клану підуть балачки.
Ребекка Дью каже, що всі Прінгли окрім хіба старих дам із Кленового Пагорба запросять мене на вечерю, а потім удаватимуть, що не помічають моєї присутності.
Оскільки вони тут елита, це означатиме, що від громадського життя в Саммерсайді мене буде усунено. Що ж, подивимося. Битву ще ані виграно, ані програно. Та все це мене дуже смутить. Марно намагатися щось довести упередженим людям. А я ж лишилася така сама, як була в дитинстві мені нестерпно бачити, що я комусь не подобаюся. Прикро знати, що сімї половини моїх учнів ненавидять мене без жодної моєї в тім вини. НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ ось що болить мені найбільше. Знову я підкреслюю слова! Але так набагато легше дати раду почуттям.