Кажуть, що говорив я дуже чітко підкреслено чітко й виразно, і сильно квапився, наче боявся, що мені не дадуть доказати ті кілька стислих, та вагомих фраз, що здали мене катові й пеклу.
Виказавши все необхідне для повного визнання винним, я знепритомнів.
А навіщо стільки слів? Сьогодні на мені кайдани і я тут! Завтра я буду без них але де?
Примітки
Grahams MagazinePrima mobilia (лат.) першорушії; далі primum mobile першорушій. Пер .
Апокаліпсис (грец. αποκαλυψις «відкриття», «одкровення») чи Об'явлення Івана Богослова остання книга Нового Заповіту та один із найдавніших творів християнської літератури. За церковною традицією, Апокаліпсис написано Іоаном Богословом на острові Патмос після видіння на засланні в 90-ті роки першого століття (ряд учених відносять книгу до року 69). Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа та тисячолітнє Царство Боже після Страшного Суду, Апокаліпсис містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу і це єдина книга зі всього Нового Заповіту, яку, разом з пророчими книгами Старого Заповіту, можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої літератури».
Каббала (івр. קַבָּלָה, «одержання, прийняття, переказ») духовне містично-філософське вчення юдаїзму, основними джерелами якого вважаються юдейські релігійні книги Йєцира, Багир, Зоар і писання Арі (рабина Іцхака Лурія Ашкеназі, відомого як Арізаль); це теософське вчення з вираженими елементами містики
і магії (теургії). Кабала прямо або побічно впливала на багатьох філософів і вчених протягом історії людства, набула значної популярності в сучасності. На Кабалі базуються єврейські громадсько-політичні й релігійні рухи останніх сторіч зокрема релігійний сіонізм і хасидизм. У статті «Суть науки Каббала» Юда (Єгуда) Ашлаг (відомий під псевдонімом Бааль Сулам) визначив науку Кабалу, як: «Причинно-наслідковий порядок сходження духовного коріння, що підкоряється постійним і абсолютним законам, які зв'язані між собою і направлені на одну піднесену мету, звану "розкриття Творця Його творінням в цьому світі"».
Френологія галузь людинознавства, популярність якої в Європі та США співпала в часі з літературною діяльністю Едґара По. Одним з її засновників був Й. Шпурцгайм (J.Spurzheim, 1776-1832) популяризатор психологічної теорії Ґолла (F.J.Gall, 1758-1828), що встановлювала взаємозалежність мозку і розуму і приділяла різним ментальним здібностям різні осередки на поверхні мозку. Ґолл звів усі ментальні явища, включно з почуттями, до фізіології та біології. Френологи так само повязували особливості псиxіки з особливостями будови людського мозку і черепа. Захоплення френологією тривало з 1825 по 1850 рр.; потім вона була оголошена псевдонаукою.
A priori (лат.) наперед, заздалегідь; далі a posteriori опісля, потому. Пер .
Шпурцгаймісти тобто послідовники Й. Шпурцгайма (дивіться примітку до «Френологія» .)