І я нічого не платив, відповідає той. Я ж купував собі іншу лапу!
То, виходить, лікареві платив ти? звертається суддя до Лисого.
Та що ви! замахав руками Лисий. Поламана лапа в кота належить нашому сторожеві.
Він і заплатив лікарю.
Он воно як! здивувався суддя. Сторожеві, кажете?
Атож, оцьому, показали купці на Ані.
Отже, вам інші три лапи належать?
Авжеж! влад відповіли купці.
А кіт, вів далі суддя, перекинув свічку, коли бігав на трьох здорових лапах?
Так, кивнули головами купці.
А ті здорові лапи належали вам, міркував уголос суддя. Виходить, кіт зробив пожежу, коли бігав на ваших лапах Ну, то сторож нічого вам не винен!
Почувши цей вирок, Білобородий, Безбородий та Лисий розлючено перезирнулись і подалися геть.
А сторож Ані, задоволений справедливим вироком, узяв кота та й пішов собі додому.
ГРОШІ ЧИ РОЗУМ
ЗОсь ти, приміром, бідний, мов горобець у лісі. Що ж, допоміг тобі розум?
А дурному й гроші не поможуть! відповідає бідняк.
Ба ні! Гроші всьому голова, вони в будь-якій біді зарадять.
Без розуму гроші нічого не варті, стоїть на своєму бідняк. А розум і без грошей може стати людині в пригоді.
Дурниці верзеш! гнівно каже багатій. Давай поб'ємось об заклад. Якщо твій розум виявиться сильнішим за мої гроші, я плачу тобі тисячу рупій. А якщо мої гроші виявляться могутнішими за твій розум, ти станеш моїм рабом. Згода?
Згода, відповідає бідняк.
І вони вирішили піти до раджі, щоб той розсудив, на чиєму боці правда.
Прийшли до раджі, розповіли про суперечку. А той правитель був жорстокий, злий. Не минало дня, щоб він не карав на смерть когось із своїх підданих. І того дня за його наказом уже скарали трьох нещасних.
Побачивши багатія й бідняка, раджа хотів був покликати ката, але передумав. Він пригадав батьківський заповіт: «Ніколи не вбивай за один день більше трьох підданих, а то скоро нікому буде доглядати твоїх слонів, пасти твою худобу, обробляти твій бавовник і жати твій рис».
Отож раджа й не зважився порушити батьківського заповіту і придумав таку хитрість. Дав багатієві й бідняку скріпленого сімома печатками листа і сказав:
Передасте цього листа володареві сусіднього царства. Коли повернетесь, дістанете від мене нагороду.
Прийшли багатій і бідняк у сусіднє царство, віддали володареві листа і ждуть, що той скаже.
Володар розкрив листа й почав голосно читати:
«О могутній і шановний сусіде-володарю! Якщо не бажаєш собі зла, скарай цих двох чоловіків!»
Багатій, як почув це, враз упав володареві в ноги:
Змилуйся, о великий і всемогутній! Візьми всі мої гроші, тільки не забирай у мене життя!
У мене й своїх грошей досить, відказує володар. Гей, охоронці! Відведіть цих двох нечестивців до в'язниці! Завтра кат зітне їм голови!
Охоронці схопили обох. Багатій заходився просити:
Відпустіть мене, я заплачу! Кожному дам по тисячі рупій!
Та охоронці не відпускають бояться, щоб володар не наказав і їм усім постинати голови.
Без голови, каже старший охоронець, і гроші не потрібні!
На другий день зібралися придворні, вийшов володар. Ось і кат з'явився з мечем. Тільки-но бідняк його побачив, як гучно й весело засміявся.
Ти що з глузду з'їхав? зчудувався володар. Чого ти смієшся?
Вислухай мене, о могутній, каже бідняк, і ти зрозумієш, чого я сміюся. Тиждень тому в палац нашого раджі прийшов мудрий віщун. Побачивши нас двох, він сказав раджі: «Поки в твоїх володіннях житимуть ці два чоловіки, на твою землю падатиме лихо за лихом чума, голод, зливи, засуха. Спробуй позбутися цих двох. Але пам'ятай: якщо їх уб'єш ти, то всі лиха і чума, й голод, і засуха прийдуть у твої володіння воднораз. Нехай їх скарає інший володар, і тоді всі лиха впадуть на його голову»
Почувши таке, володар розлютився.
Ага! То ваш раджа замислив наслати на моє царство смерть! закричав він. Вертайтеся назад до того підлого пса й скажіть: через три дні я виступаю проти нього війною! Мої хоробрі вояки візьмуть вашого раджу в полон, а я накажу запрягти його в плуг і орати ним землю!
Багатій і бідняк вклонилися й мерщій подалися додому. По дорозі бідняк каже:
Тепер ти бачиш, що розум сильніший за гроші? Якби не я, не носив би ти вже голови. Віддавай мені тисячу рупій!
Але скупий і хитрий багатій відповів:
Прийдемо додому, а там побачимо.
Шкода було йому грошей, і надумав він звести бідняка з білого світу. От прийшли вони до свого раджі та й кажуть:
Сусідній володар послав нас сказати, що йде на тебе війною. Через три дні його вояки топтатимуть наші землі!
Злякався раджа, питає:
За віщо ж мій сусід на мене так розгнівався?
А багатій і каже:
Це все оцей злидень наробив.
І розповів усе, як було.
Раджа як тупне ногою, як крикне:
Обом голови з плечей! Гей, де мій кат?!
Багатій і цього разу впав навколішки:
О всемогутній! Змилуйся наді мною всі свої гроші віддам, усе золото!
А раджа кричить катові:
Рубай їм голови! Це через них сусідній володар іде на мене війною!
Кат ширше розставляє ноги, вже й меч заносить. Тут бідняк як зарегоче! Сміється, спинитись не може, аж сльози на очах виступили.
Кат розгубився, не знає, що робити.