Ох, пане Клесінський! І ти тут! Та ще й поранений! Господи! заголосив Яцек. І навіщо тобі знадобилося воювати? Такий знатний шляхтич, як ти, і...
А ти що, шляхтич? здивувався Максим, перебивши Яцека і пригадавши, як Тимофій копав окопи пліч-о-пліч із ним.
Тимофій ствердно кивнув йому й запитав у Кражевського:
А ти як тут опинився, пане Яцеку?
Та я ж служив у його милості київського воєводи Тишкевича, а він направив тисячу чоловіків на підмогу його милості Потоцькому. Мене він теж відправив. Та я й сам розраховував вислужитися, бо мені більше ні на що було сподіватися панна Бася поїхала до Польщі.
Марко з Тимофієм переглянулися й усміхнулися.
Невже Голуб таки видав її заміж в обхід тебе? запитав Марко, який був добре обізнаний про шлюбні плани Кражевського.
Якраз ні! Панна Барбара дуже посварилася зі своїм дядьком. Та так сильно, що всіх наречених, яких він їй обирав, проганяла. А навесні, як пішла чутка, що козаки повстануть, узагалі забрала його молодших дочок і поїхала до свого маєтку. Голуб після зникнення старшої доньки вирішив неодмінно видати племінницю заміж і якомога швидше. А панночка все злилася на нього, вважаючи його винним у зникненні! А втім, так воно і є! Лише от, Яцек усміхнувся, не так уже пан Голуб і винен! Мабуть, Орися вже стала пані Клесінською? хитро усміхаючись, запитав він у Тимофія.
Тимофій скинув брову, Марко насупився, Максим із цікавістю слухав, а Яцек веселився.
А який стосунок я маю до панни Орисі? холодно запитав Тимофій. Я й не знайомий із нею зовсім.
Та так-таки й не знайомий! розсміявся Кражевський. Годі вже таїтися! Ти, пане, завжди так про Голуба розпитував, а коли дізнався, що той доньку заміж видає, так уважно слухав, що якби я не був таким засмученим, то ще тоді відразу все зрозумів би. Та й потім ти, пане Клесінський, швидко поїхав, нікому нічого не сказавши. І одночасно з тобою зникає панна Орися! Я відразу здогадався, що це ти її викрав! І неймовірно спритно ти, пане, украв дівчину, нікому і в голову не прийшло на тебе подумати! Щоправда, бідолашний Голуб ледь не збожеволів із горя. Ніколи не бачив, аби батько так горював за донькою. І де це ви познайомилися з нею?
Ти вкрав власну наречену? здивовано запитав Максим, а потім розреготався. А ти пройдисвіт! Ні, ну треба ж!
Так, пане! Пан Клесінський викрав цю панночку! А що йому робити було, коли батько його наречену за багатого негідника вирішив заміж видати? промовив Яцек, сяючи від задоволення, оскільки був надзвичайно радий опинитися в центрі уваги. Та й, найімовірніше, навіть і не силою повіз, а з доброї волі панночка з ним поїхала! Хто ж від такого красеня, як пан Клесінський, відмовиться? задоволено базікав Яцек, указуючи на Тимофія.
Тимофій зрозумів, що таїтися безглуздо, однаково рано чи пізно правда всім стане відома.
Ну гаразд, це я вкрав Орисю, коротко сказав він.
Та воно й на краще! просторікував задоволений Яцек. Від душі бажаю вам двом щастя! Красива з вас пара буде! Я коли все зрозумів, то Голубу нічого не сказав занадто мене обурило те, як він дочку свою заміж видавав казна за кого! Та й шкода мені було вас двох. Навіть Бася обурилася таким шлюбом! Коли Орися зникла, вона все сподівалася й чекала, що сестра ось-ось знайдеться. Але коли не знайшли жодних слідів, то всі вирішили, що Орися руки на себе наклала утопилася. Ось тоді Бася міцно на Голуба образилася. Дуже вона горювала за Орисею! Уважала свого дядька винним у тому, що він свою дочку до самогубства довів.
Тимофій розмірковував: «Отже, Катруся нас не видала. Та й Кражевський проявив виняткову для нього кмітливість і благородство. Може, воно й на краще, що Голуб уважає Орисю мертвою. Але ж він горює за нею! Усе ж підлий учинок я скоїв не можна мені було так! Ой як не можна! Нещасний Голуб! Треба буде обовязково йому повідомити, що Орися жива. Але тоді він може спробувати відібрати її в мене. Ні, спочатку повінчаємося, а потім і розповімо! Так буде найліпше», думав хлопець, картаючись докорами сумління, а вголос сказав: Нещасний пан Голуб!
Та чому нещасний? Він же мріяв доньку за шляхтича видати, ось, вважай, і видав! Тож він не в накладі залишився! Та й, окрім того, Голуб швидко втішився одружився! На твоїй матері, пане Марку, сказав Кражевський і з подивом побачив, як дико подивився на нього Воловодченко.
Що ти сказав? майже прошипів Марко і смертельно зблід.
Та цієї весни одружився пан Голуб, оторопіло промовив Яцек, не розуміючи, чому це викликало такий гнів у його знайомого. Мати твоя овдовіла знайшлися свідки, які бачили твого батька мертвим. Ось Голуб і одружився з нею.
Марко закусив губу й важко задихав. Тимофій, який лежав на спині, підвівся на ліктях і співчутливо подивився на свого друга, а Максим спохмурнів.
Коли поїдемо цю наволоч різати? після короткого роздуму запитав діяльний Максимко. Коли Красунчик оговтається, чи вдвох упораємося?
Помилуй, пане! За що ж його різати? здивувався
Яцек. Він, звичайно, зарано одружився на пані вона й чоловіка оплакати не встигла. Але хіба одружитися на вдові злочин?
Та якби на вдові, пане ляху, то ніхто і слова йому за це не сказав би! Але овдовіла ця жінка не давно, а лише вчора! І тільки сьогодні вранці ми Маркового батька поховали. Тож сам тепер думай: чи варто його прикінчити, Голуба цього, чи ні, відповів йому Максим, який чудово все зрозумів, навіть не знаючи всього підґрунтя цієї історії.