На обличчі Візе відбився невимовний страх. Адже його, як відмінника, першого запитають, хто це зробив. Хлопця завжди мучило сумління, бо він не вмів брехати вчителям і тому не раз діставав прочухана за зраду. Знаючи цю слабодухість Петера, учні виручали його в таких випадках брехнею, заявляючи, що Візе нічого не знає, бо не був у класі
Глянувши на Гольта, Вольцов запитав:
Ну, що ти на це скажеш?
Гольт мовчки підійшов до дошки, зірвав з кістяка голову і жбурнув її в акваріум. На підлогу вихлюпнулась вода разом з водоростями.
Клас заревів від захоплення. Потім раптом запала тиша. Всі з напруженням дивились на Вольцова. А той уже втратив самовладання.
Зачекай-но! крикнув він, аж подавшись вперед. Якщо ти й справді такий сміливий, то приходь сьогодні о четвертій до Воронової скелі, отам я тобі вже покажу!..
Може, ти щось інше вигадаєш? глузливо запитав Гольт. Крім бійки, тобі нічого кращого й на думку не спадає.
Зараз я викину такого коника, крикнув підбурений Вольцов, що все місто говоритиме!
Цемцький просунув у двері голову.
Гільберт, не треба! Облиш!.. Ти вилетиш з гімназії, якщо дізнаються!
Погляньте-но на великого Вольцова! не переставав глузувати Гольт. Він хоче битись, але боїться вчителів.
Вольцов втупився поглядом у акваріум. Там крізь водорості вишкіряв зуби спотворений череп. В зеленій воді шмигало туди і назад шість червоних силуетів тропічних рибок.
Зепп! скомандував Вольцов. Принеси сюди оту паршиву сторожеву кішку.
Гільберт, мовив Гомулка, облиш це Маас вижене тебе з гімназії.
Але хтось з учнів уже кричав Цемцькому в коридорі:
Принеси негайно Гільбертові кішку!
Цемцький приніс у клас тваринку. Перелякана криками хлопчиків, смугаста кішка недовірливо водила очима. Вольцов правою рукою підняв її за шкурку, і вона принишкла в нього на грудях, тільки помахуючи кінчиком хвоста. Вольцов погладив її.
Тихо, кицю, тихо! примовляв він. Зараз дістанеш щось смачненьке він занурив у акваріум ліву руку, щось добреньке матимеш! І головне, без карточок Спеціальний пайок!
Він кинув на підлогу першу рибку Кішка миттю зіскочила вниз і, схопивши жертву, що продовжувала тріпатись у неї в зубах, зникла під партою. Затамувавши подих, учні мовчки спостерігали, як Вольцов виловлював з акваріума одну за одною барбусів і вуалехвосток. Кішка почала голосно мур-іати. Жадібно поблискуючи очима, вона кінчала ласувати, чувся тільки хрускіт кісточок на зубах. Потім, облизуючись і все ще муркаючи, крадькома вислизнула з кімнати. Від улюблених рибок доктора Ціккеля на підлозі залишилось лише кілька блискучих лусочок.
Та-ак! сказав Вольцов. Німу тишу, що запанувала в класі, він сприйняв як схвалення свого вчинку. Ну, мій любий! То хто боїться вчителів? Він пішов на своє місце, сів і відкрив книгу. Обличчя його було бліде. Гляди ж, не забудь, крикнув він, сьогодні о четвертій!
А у Гольта з голови не йшла думка: «Його виключать з гімназії. І через мене. Це я його довів»
Цемцький свиснув.
Доктор Ціккель, згорблений дідок, своїм виглядом нагадував дванадцятирічного хлопчика, якому причепили старечу голову. Сьогодні на ньому були штани гольф, зелена куртка і біла сорочечка з відкладним коміром. Увійшовши до класу, він вигукнув хрипким хлопячим голосом:
Хайль Гітлер!
У нього була своєрідна манера говорити. Мова його рясніла зайвими словами на зразок «так би мовити» і супроводжувалась якимись дивними горловими звуками, схожими на покашлювання.
Де так би мовити класний журнал кхе-кхе? запитав Ціккель.
Ме-ме, почулося з кутка у відповідь. Ціккель спалахнув, проте вдав, що йому байдуже Він уже до всього звик. Раптом його
погляд зупинився на безголовому кістяку. Йому перехопило подих, запалі старечі груди збудже-но піднімались і опускались.
Це ж кхе-кхе неподобство так би мовити
Ціккель розгубленим поглядом обвів клас. Глянувши на акваріум, він захитався.
Хто хто це зробив?
Пане вчитель! злякано вигукнув маленький Цемцький. Це не я! І не тільки я не винуватий. Всі інші також до цього непричетні!
Ціккель не тямив себе від гніву. Підійшовши до акваріума, він закричав з такою люттю, що його кволе старече тіло затряслось, мов у лихоманці.
Хто кхе-кхе вкинув туди череп? Ви кхе-кхе негідники кхе-кхе боягузи Хто зірвав кхе-кхе у бідного кістяка череп?.. Адже це кхе-кхе була колись так би мовити людина Хто це зробив?..
Але тільки тепер він повністю збагнув розміри лиха, яке звалилось на його голову. Кілька секунд Ціккель не міг вимовити жодного слова, з тремтячих губів разом з слиною лише зривалось безпорадне «кхе-кхе».
Вольцов! Це ви рибок?
Відчепіться од мене з своїми безглуздими підозрами, буркнув не підводячись Вольцов.
І тут клас почав брехати, брехати нахабно і з такою впертістю, що Ціккель шаленів від люті. Впавши у відчай, він розпочав допит. Але це йому було не під силу. Від нудного і безплідного опитування він врешті зовсім стомився. Учні брехали дедалі нахабніше, глузували з нього, довівши старого мало не до сліз.
Рибки? перепитав Гольт, коли черга дійшла до нього. Він уже ледве повертав язиком і майже не мав сили підвестися. Рибки зникли? Можливо можливо їх проковтнув череп!