«І підживитися б...», нагадав внутрішній голос, малюючи на стомленому обличчі хижу посмішку.
Так, і це теж, Варта розпустила розхристану косу й увімкнула душ.
Я так на всіх дивлюся. Звичка. Я ж темна, Варта зиркнула натомість у вікно.
Вона ще не бувала в цьому ресторані. Затишно. Розкішно. Дорого. Батькам би сподобалося... З критої тераси виднівся оперний. Унизу дзенькотіли трамвайчики. Високі стільці стояли, обтягнуті білою тканиною. Квіти всюди. Рояль у кутку... Зовсім не для розмов про Гру і вбивство Софі.
Проте твоя темність обрала сукню для зустрічі. Хотіла справити враження? Златан усміхнувся, і його погляд ковзнув по відкритих плечах вишневого мереживного дива, яке Варта видобувала з шафи дуже рідко.
Ти сказав, що ми йдемо в ресторан, чванько. У мене є базові поняття про етикет, дівчина теж кинула погляд на сукню, хоча знала, що все гаразд.
А так і не скажеш, хлопець схилив голову набік.
Добре. Тоді патякало закрий, бо я проткну твою долоню десертною виделкою. Так краще?
А ще каже, що знає щось про етикет... Златан закотив очі. Гаразд, до справ. То чого ми тут?
Подейкують, Гра таки почалася, Варта сьорбнула воду, яку принесли разом із меню в деревяній різьбленій палітурці. Уже знайшли один труп. Не знаєш раптом, хто це зробив?
Знаю, чого ж ні. Але це тобі не знадобиться, усмішка стерлася з обличчя нового знайомого так швидко, що Варта впевнилась: він причетний до цього.
Убили темну. Мою хорошу знайому. Я знайду того виродка і...
Його вже знайшли. До тебе.
Як? дівчина подалася вперед, спантеличена заявою мага. Я думала, це ти!
Аха-ха. Кла-ас. Почуття гумору! Я ж наче казав, що мені офіційно заборонено брати участь у Грі. Я би не пішов на такий ризик у першому ж турі. Тим більше вбивати жертву люте порушення.
Історію не читав? Раніше це траплялось часто.
Ага. Дірки в старих правилах... Але тут відбулося жорстоке вбивство. Явно не випадковість. Судді не пробачать його і не закриють очі на порушення...
Златан повернувся до вікна. Призахідне сонце било йому в очі, і він дивився на нього з такою злістю, ніби хотів швидше втопити за обрієм.
Отож, судді справді тут, Варті здалося, що озвучені, ці слова стали важчими.
Так.
І... і що тепер?
Вони замовкли обоє, бо нечутно наблизився офіціант і розлив вино по високих бокалах.
Варта відчувала, як слово «Гра», тверде, різке і сильне перекочується в неї на язиці. Ніби масивна намистина. Коли вона ковтала вино, то відчувала, як із кожним ковтком уявна намистина застрягав у горлі й не дає спокійно вдихнути.
Гра. Г-Р-А.
Усі дотичні до світу чародійства знали про неї з дитинства і знали, що вона випаде на їхнє покоління, на цей конкретний рік. І готувалися. Але одна річ знати, а інша зрозуміти, що вона справді... справді, вже і зараз відбувається тут. Гра, котра раз на століття дозволяє вивільнити колосальну магічну силу. І до котрої згодом приєднали ще й вибори правління в Конгломераті хто переможе, той матиме й більшість.
Ніхто не пригадував, як виникла Гра. Ніхто не знав, як сила, що керує нею, обирає жертв і місця міток. І в цьому було щось протиприродне чи навпаки надто стихійне, надто дрімуче, надто давнє... І страшне.
Варті було важко усвідомити це. Поза тим вона відчувала благоговійний острах перед суддями, які представляли Центральноєвропейський конгломерат і були найвищим органом правління в спільноті темних і світлих. Якщо судді вже в місті, то є шанс, що Гра пройде спокійно й цивілізовано. Якщо це взагалі можливо. Якби знати...
Златан пригубив своє вино і схвально кивнув.
Ти правила знаєш? спитав він.
Я ж не з людьми росла.
Тоді нема сенсу пояснювати,
маг заговорив повільно, але діловито. Я допомагатиму тобі й вашій темній тусівці. Ви переможете. А мені потрібне лише бажання наприкінці. Та оскільки ти все ще не хочеш втручатися в Гру, скажу одразу, аби знала: у тебе не вийде залишитись осторонь. Ти одна із жертв. Хочеш закінчити так, як та алхімея, чи вижити?
Варта мимоволі стиснула струнку ніжку бокала.
Ту алхімею звали Софікода. Вона була дуже сильною. І все ж її вбили.
Я сильніший. Я захищатиму тебе, повідомив Златан без звичної усмішки.
Ха. Ха-ха. Ха. Прекрасний чаклунський принц заявився! Учорашня дуель тобі не довела, що я сама можу захистити себе?
Ні, до прекрасного принца мені далеко, вибачай, хлопець смикнув неслухняне пасмо, яке вкотре вирвалося з-за вуха і впало йому на перенісся. Як і тобі до особи, яка може сама себе захистити, коли на неї почнеться справжнє полювання.
Ти брешеш, Златане, Варта рвучко поставила бокал на стіл. У голові дзвеніло. Ніхто не знає список жертв наперед. Інакше почався б суцільний хаос і махінації. Це ми вивчали достеменно.
Він почнеться скоро, твій хаос... жорстка усмішка повернулася на губи мага. Давай укладемо угоду: ти повіриш мені й робитимеш те, що пораджу. Якщо виявиться, що це помилка, тоді, Варто, можеш випити всю мою енергію. Її багато. Дуже нехороша темна, безперечно, оцінить.
Може, годі фатальних замашок? чаклунка добре знала, що означає випити когось до кінця. Їй доводилося бачити, як це виглядає. Коли павутина висмоктує енергію, пульсує і рветься від напруги, але маг не спиняється. Коли жертва не має жодного шансу на спротив. Коли сама смерть спускається незримо і накладає свою печать на обох. На вбивцю і жертву. Нехай вмирає лише один, але і той, хто забирає енергію, ніколи не залишиться без сліду. Він, носитиме її на собі вічно печать свого кривавого вибору, свідчення своєї темності, таке глибоке і первісне. Виживає сильніший. Основне правило чаклунської спільноти, яке довгі століття допомагало відточувати техніки бою, керування енергією, зіллєваріння, найскладніші аліхімічні формули, взаємодію з тінями... Бо виживає сильніший. І у давній Грі теж.