Це таки Петрекеску, підтвердив Віктор, і найкраще, що ми можемо зробити зараз, піти до нього, аби він не підійшов до нас. Ховаючи апарат, ми ризикуємо ще більше привернути його увагу
Чудово! погодилась Лучія. І вдамо, ніби шукаємо саме його
Тепер уже ні в кого не було сумніву. Чоловік, який ішов сягнистими кроками, довготелесий і тонкий, мов тичка, у зеленому брилі з півнячою пірїною на самісінькому вершечку, з рушницею за плечима, в лискучих чоботях, які щільно облягали його ноги, був не хто інший, як Петрекеску, власник надувного човна.
Полишивши апарат на непевний догляд пташок, усі троє побігли до мисливця. Петрекеску йшов прямо на них, але тільки трішечки стишив ходу, коли переконався, що саме він потрібен трьом
підліткам.
Що сталося, громадяни? перепинив він їх тоненьким писклявим голоском. За вами женеться якийсь звір?
Усі «громадяни» ввічливо привіталися з ним. Але говорити міг тільки Урсу, бо Лучія й Віктор не могли перевести духу. І Урсу, пересиливши соромливість, майже закричав до мисливця:
Ми на кілька днів ідемо на екскурсію
Не треба кричати, добродію, остудив його запал мисливець. Я добре чую. До того ж, на обидва вуха, а не так, як кажуть люди.
Урсу враз збентежився:
Знаєте Тобто не на екскурсію Ми вирішили, що ми знаєте наукова експедиція Ми з нашими друзями знаєте Може, і ви нам допоможете
Ага! збагнув нарешті мисливець. Ви хочете, щоб я допоміг вам провести екскурсію Якщо це буде в моїх силах, то я залюбки, слово честі Адже ніхто краще від мене не знає тутешніх місць, слово честі І що ж ви хочете?
Урсу, нарешті, зважився:
Ми просили б вас від щирого серця позичити нам на кілька днів позичити вашого надувного човна
Мисливець почухав пальцями під гостроверхим брилем, потім натягнув його на очі.
Гм Човна!.. Це рідкісна річ промимрив він. Гм Такого другого дуже важко знайти Неможливо знайти, слово честі.
Якщо Навіть не знаю, як вам сказати втрутилась Лучія. Ми мали на оці прийняти його за плату Тобто ми думали, може, ви захочете продати його Ми ладні віддати всі наші заощадження
Мисливець пильніше глянув на всіх трьох і, ще раз почухавши голову, твердо мовив:
Гм Ви кажете про плату, а я не збираюся продавати човна до смерті, слово честі. Я не продам його й за пятнадцять тисяч, навіть якщо ви запропонуєте замість нього корабель А в який бік ви думаєте йти на екскурсію? До Чортових Воріт?
Лучія легенько торкнула Віктора ліктем, і юнак, ніби пробудившись від довгих роздумів, сказав:
А-а, ні, не до Чортових Воріт. Може, ми підемо туди пізніше, але до Чортових Воріт човен не потрібен. Ми вирішили на кілька днів піти на Форельне озеро
Мисливець спохмурнів. Він хотів був сказати щось, уже навіть розкрив рота, але вмить передумав.
Там дуже гарні місця і недосліджені, сказала прохальним тоном Лучія. Ми можемо знайти там багато чого цікавого для себе
Знаю знаю-у-у, відповів їй насмішкувато мисливець. Але, на жаль, я міг би позичити вам човна тільки в кінці серпня. А до того часу ніяк не можу, слово честі.
Лише на кілька днів, ще раз уточнив Урсу.
Мисливець поскуб бороду.
Гм Я не маю звички говорити на вітер, слово честі. Вам підходить у серпні гаразд! Не підходить до побачення! Ясно чи ні?.. Хоча я вам по-батьківськи порадив би: пошукайте для екскурсії інше місце. Там дуже багато небезпек, слово честі.
Ще раз, востаннє, давши слово честі, мисливець підняв бриля з гордовитим пером і пішов такими ж самими сягнистими кроками.
Черешняки сумно переглянулись. Невтішність просто паралізувала їх, але це тривало не довго. Вони всі враз згадали, мов за сигналом, про апарат, залишений на схилі могили, і метнулися туди, ніби вирішили перекрити всі рекорди бігу з перешкодами. Першим прибув до могили, далеко перегнавши товаришів, звісна річ, Урсу.
7
«Невдача. Повний провал. Мисливець відмовився дати нам човен. Негайно повертаємось».
Яка невдача! закричав Йонел, охоплений божевільною радістю. До дідька човен, мисливець і всіляка маячня! Мене ніщо більше не цікавить! Апарати працюють? Працюють! Ура-а!
Браво, Йонеле! зраділа й Марія. Слово честі, я дуже рада!
І я теж, сказав Дан із якоюсь дивною інтонацією в голосі. Але мене дуже гнітить притичина з човном. Отже, аби ви знали, вони зустріли на пагорбі мисливця. Тому й затрималися з виходом на звязок. Але чому він не захотів дати нам човна?
Та ну його до лиха, того човна! ніби цвяхами пришив Йонел. Ти не розумієш,
чоловіче, яку я здобув перемогу? Тепер ти мав би махнути на все рукою і хвалитися всім, що ти мій друг!
Марія швидко й погрозливо отямилась:
Що з тобою сталося, Йонеле? Як ти можеш казати, що тебе ніщо більше не цікавить?
Йонел із чванькуватим презирством кинув їм в обличчя:
Покажи мені ще когось, хто в такому віці сконструював би короткохвильову рацію!
Іскри подиву, а потім і злості блиснули в очах чорнявки з косами:
А ти ніби не знаєш? Чи тільки прикидаєшся?
Йонел справді був ошелешений її словами:
Хочеш сказати Е
Ні! жорстко урвала його Марія. Не Е, не Ме, і не жоден із тих, про кого ти зараз думаєш. Я знаю, хто насправді це зробив!