Місіс Уелдон з хвилину дивилася на свого маленького сина, якого тримала за руку, і закінчила:
Отже, рушаймо, капітане!
Тієї ж миті капітан Халл наказав підняти якір. Скоро «Пілігрим», піднявши вітрила, покинув порт Окленду і взяв курс на американське узбережжя. Однак, через три дні подорожі зі сходу піднявся сильний вітер і шхуна змушена була тримати курс круто до вітру.
Тому 2-ого лютого капітан Халл все ще знаходився вище за широтою, ніж того хотів у становищі моряка, який має намір обігнути мис Горн, а не пливти у напрямку західного узбережжя Нового Світу.
Розділ другий. Дік Сенд
Місіс Уелдон влаштувалася на борту якомога зручніше. Корабель не мав ні юта, ні будь-якої іншої надбудови, а, отже, не було і каюти для пасажирів. Місіс Уелдон мусила задовольнятися крихітною каютою капітана Халла, розташованою на кормі. Делікатну жінку вмовляли зайняти її. В цій комірчині поряд з нею розмістилися малюк Джек та стара Нен. Там вони снідали та обідали разом з капітаном та кузеном Бенедиктом, якому запропонували халупку на носі корабля.
Власне, капітан Халл перемістився до каюти, призначену для його помічника. Відомо, що екіпаж «Пілігрима» заради економії був недоукомплектованим, тому капітан обходився без помічника.
Команда «Пілігрима» вправні та досвідчені моряки з однаковими поглядами та однаковими звичками, жила в мирі та злагоді. Вони плавали разом вже четвертий промисловий сезон. Всі матроси були американцями, всі з узбережжя Каліфорнії і знали один одного все життя.
Ці славні люди поводили себе дуже любязно з місіс Уелдон, дружиною власника корабля, якому вони були безмежно відданими. Варто додати, що всі вони були дуже зацікавленими в прибутковості китобійного промислу і досі отримували чималий прибуток від кожного плавання. Щоправда, вони працювали в поті чола, оскільки команда за кількістю була доволі невеликою. Проте, їхня малочисельність збільшувала частку для кожного під час підбиття балансу в кінці сезону. Цього разу, правда, доходу ніякого не очікувалося і тому вони мали повне право проклинати «цих мерзотників з Нової Зеландії».
Лише одна людина на кораблі не була американцем за походженням. Негоро, який виконував обовязки кока, народився в Португалії. Проте, він достатньо добре володів англійською.
Після того, як попередній кок втік в Окленді, Негоро запропонував капітану Халлу свої послуги. Мовчазний та потайний, він тримався осторонь товаришів, проте справу свою виконував непогано. Капітан Халл, вочевидь, мав добрий нюх: за час своєї роботи на «Пілігримі» Негоро не отримав жодної догани.
І все ж таки, капітан Халл жалкував через те, що не встиг довідатися про минуле нового кока. Зовнішність португальця, його метушливі очі не дуже подобалися капітану, а перш ніж допустити незнайомця в крихітний світ китобійника, необхідно було дізнатися все про його минуле життя.
На вигляд Негоро мав приблизно років сорок. Середнього зросту, худорлявий, жилавий, смаглявий і з темним волоссям, він здавався сильною людиною. Чи мав він якусь освіту? З огляду на зауваження, що їх іноді він вставляв, схоже, що так. Втім, Негоро ніколи не згадував ні про своє минуле, ні про свою сімю, ніхто не знав, де він мешкав і чим займався раніше і що збирається робити далі. Він лише сказав, що планує зійти на берег в Вальпараїсо. Загалом, він був дуже дивним. І, беззаперечно, не моряк. На морській справі він розумівся навіть менше, ніж звичайний кок, більша частина життя якого пройшла в морі.
Однак, ані бокова, ані кільова хитавиці не діяли на нього, на морську хворобу, до якої вразливі усі новачки, він не страждав, що було вже неабиякою перевагою для корабельного кока.
Попри це, Негоро рідко виходив на палубу. Цілими днями він сидів в своєму крихітному камбузі, більшу частину якого займала кухонна плита. Поночі, вимкнувши плиту, Негоро зникав в своїй комірчині на носі палуби. Там він відразу лягав у ліжко.
Як вже було зазначено, екіпаж «Пілігрима» складався із пяти матросів та одного молодшого матроса.
Невідомо, хто були батьками цього пятнадцятирічного молодшого матроса. Зовсім крихітним його знайшли на чужому ґанку, а виріс він в дитячому будинку.
Схоже, Дік Сенд (таким було його імя) народився в штаті Нью-Йорк, можливо, навіть,
нами, безумовно, морська тварина!
В такому випадку це мідний кит, сказав капітан Халл. Подивіться як він виблискує на сонці!
Якщо це і кит, кузене Бенедикт, то він мертвий, зауважила місіс Уелдон. Чітко видно, що він нерухомий.
Що з того, кузино Уелдон? наполягав вчений. Це не вперше, коли корабель зустрічає сплячого на воді кита!
Воно дійсно так, сказав капітан Халл, і тим не менш перед нами не сплячий кит, а судно.
Подивимося, відповів упертюх, який з радістю проміняв би ссавців всіх арктичних та антарктичних морів на одну єдину комаху рідкісного виду.
Відводь, Болте, відводь! крикнув капітан Халл. Не слід підходити до уламків ближче ніж на кабельтов[11]. Ми вже нічим не зашкодимо бідоласі, проте я не хочу, щоб він подряпав бік «Пілігриму». Переводь в бейдвінд![12]
Легким помахом керма «Пілігрим» повернув трохи ліворуч.