яка може віднести його в море. Діку, щоб тримати човен на місці, тобі доведеться трохи табанити ось цим веслом.
Дівчинка зняла джинси й майку, те саме зробив Джуліан. Джорджа красиво стрибнула сторчголов із корми й занурилась у воду. Діти дивилися, як вона углибала сильними гребками, затримавши дихання.
Невдовзі вона задихано виринула.
Я майже допливла до нього, сказала вона. Він такий, як завжди: вкритий водоростями, обліплений молюсками Шкода, що не можу запливти всередину, але мені для цього бракує повітря. Тепер пірнай ти, Джуліане.
Джуліан пірнув, але він не міг так довго залишатися під водою, як Джорджа, і тому не опустився на таку ж глибину, як вона. Він умів розплющувати очі під водою, і йому вдалося добре роздивитися палубу. Вона виглядала занедбаною і дивною. Яке сумне видовище. Він зрадів, випірнувши на поверхню, глибоко вдихнув і відчув тепло сонячного промінця на своїх плечах.
Джуліан заліз у човен.
Здорово! захоплено вигукнув він. Страшенно хотілося б як слід оглянути весь корабель заплисти під палубу до каюти і роздивитися там. А раптом нам вдалося б знайти ящики із золотом?
Не діждеш! засміялася Джорджа. Я ж говорила, що справжні дайвери вже спускалися туди і нічого не знайшли. Котра година? Слід поквапитися.
Вони поспішили і спізнилися до підвечірка лише на пять хвилин. Потім весела компанія вирушила на прогулянку по вересовищу разом з Тіммі, а на час сну в них самі склепалися повіки.
Добраніч, Джорджо, сказала Енн, мостячись у ліжку. Чудовий день спасибі тобі.
Мені він теж здався чудовим, пробуркотіла Джорджа. Спасибі вам. Я рада, що ви приїхали. Нам буде весело. Вам будуть до душі і мій замок, і мій острівець!
Авжеж! мовила Енн й одразу заснула; їй снилися кораблетрощі, замки та острови. Коли ж Джорджа повезе їх на свій острівець?
Розділ 5 Поїздка на острів
Джорджа не бажала йти не тому, що вона не любила пікніків, а тому, що не могла взяти з собою собаку, бо разом з дітьми пішла її мати, й Джорджі довелося провести цілий день без свого улюбленого Тіммі.
Не пощастило! сказав Джуліан, здогадавшись, що її засмучує. Не розумію, чому ти не розповіси матері про друзяку Тіма. Упевнений, вона не буде заперечувати проти того, що хтось триматиме собаку для тебе. Я знаю, що моя б мати не заперечувала.
Нікому, окрім вас, я про нього не буду розповідати, рішуче мовила Джорджа. Мені вдома завжди непереливки. Визнаю здебільшого з моєї провини, але я однаково втомилася. Бачиш, батькові за його наукові книжки платять небагато, а йому завжди хочеться, щоб мати і я мали речі, купити які він не в змозі. Тому він такий норовливий. Він хотів би віддати мене до хорошої школи, але для цього нема коштів. А я рада. Не хочу їхати до школи. Мені подобається тут. Я не перенесу розлуки з Тіммі.
Тобі сподобалася б школа-інтернат, зауважила Енн. Ми всі там вчимося. Там цікаво.
Ні, нецікаво, затялася Джорджа. Жахливо потрапити в юрбу: дівчата довкола регочуть і галайкають. Мені таке не сподобається.
Конец ознакомительного фрагмента.Купить и читать книгу
Прочитайте эту книгу целиком,
на ЛитРес.