Інід Блайтон Славетна пятірка Пятеро на острові скарбів
Enid Blyton
FIVE ON A TREASURE ISLAND
First published in Great Britain in 1942 by Hodder & Stoughton Limited
This edition first published in Ukraine in 2020 by Folio Publishers Ltd
Переклад з англійської Леся Герасимчука
Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова
Text copyright © Hodder & Stoughton Limited, from 1997 edition
Cover illustration by Laura Ellen Anderson copyright © Hodder & Stoughton Limited
© Л. А. Герасимчук, переклад українською, 2020
© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010
Розділ 1 Великий сюрприз
Боюся, що ні, відповіла мати. Цього року там уже місць нема.
Троє дітей за столом розчаровано подивилися одне на одного. Їм так подобався будинок у Пелзеті. Там такий гарний пляж і купатися приємно!
Не журіться, сказав батько. Гадаю, ми підшукаємо для вас місце не гірше за це. У кожному разі ми з мамою цього разу поїхати з вами не зможемо. Мама ще не казала вам про це?
Ні, відповіла Енн. Мамо, це правда? Ти не зможеш провести з нами канікули? Адже ти завжди їздила з нами.
Цього року тато хоче, щоб я поїхала з ним до Шотландії, сказала мати. Ми поїдемо самі. Ви вже досить дорослі й самостійні, і ми думали, що вам цікавіше буде провести канікули без нас. А що в Пелзеті місць немає, я досі не уявляю, куди вас відправити.
А як щодо Квентіна? запитав батько. Квентін був його братом, а для дітей дядьком. Вони бачили його лише одного разу і трохи побоювалися. Цей високий і завжди похмурий чоловік був постійно зайнятий якимись науковими дослідженнями. Він жив біля моря і більше нічого діти про нього не знали.
Щодо Квентіна? мати випнула губи. Чому це ти раптом згадав про нього? Навряд чи він захоче, щоб діти вертілися під ногами в їхньому будиночку.
Днями я бачився з дружиною Квентіна у справі. У них, схоже, якась скрута. Фенні казала, що була б не проти на якийсь час взяти за комірне одного-двох пожильців. Їхній будинок на березі моря. Дітям сподобається. Фенні дуже мила, вона їх догляне.
І в неї, до речі, є своя дитина, сказала мати. Зараз як її звуть? Якось дуже дивно авжеж, Джорджина. Скільки їй років? Здається, близько одинадцяти.
Мого віку, зауважив Дік. За одним разом познайомимося з кузиною! Їй, напевно, невесело самій. Я можу бавитися з Джуліаном і Енн, а у Джорджини немає нікого. Вона, либонь, зрадіє нашому приїзду.
Ваша тітка Фенні казала, що й Джорджині з друзями було б веселіше. Гадаю, цей варіант вирішив би наші труднощі, мовив батько. Потелефонуймо Фенні та домовимося про все. Я упевнений, що її це влаштує, а Джорджина матиме з ким провести канікули. Натомість ми зможемо не турбуватися за нашу трійцю.
Діти розворушилися. Цікаво буде поїхати на нове місце й познайомитися з кузиною!
А там є кручі, скелі, пісок? поцікавилася Енн. Там гарна місцина?
Я не дуже добре ті терени памятаю, відповів батько. Але упевнений, що там дуже цікаво. Вам сподобається. Місцина називається «Бухта Кирін». Ваша тітка Фенні усе життя прожила там і нізащо не хоче куди-небудь переїжджати.
Тату, швидше телефонуй
тітці Фенні й домовляйся! вигукнув Дік. Мені здається, це те, що треба. Мені вже ввижаються пригоди!
Ти завжди так кажеш, куди б ми не поїхали, розреготався батько. Гаразд, зараз потелефоную і все зясую.
Усі поснідали, встали з-за столу й почали чекати, доки батько подзвонить. Він вийшов у передпокій, і діти почули, як тато замовляє розмову.
Сподіваюся, все буде гаразд, сказав Джуліан. Цікаво, яка вона, Джорджина. Еге ж, дивне імя? Радше пасує хлопцеві, а не дівчині. Отже, їй одинадцять, вона на рік молодша за мене, твого віку, Діку, і на рік старша за Енн. Саме те, що треба. Нам учотирьох сумно не буде.
Хвилин за десять батько повернувся, й діти відразу ж зрозуміли, що він про все домовився. Батько радо позирнув на них.
Про все домовлено, оголосив він. Тітка Фенні дуже зраділа. Сказала, що Джорджині буде корисно поспілкуватися з новими друзями, бо їй дуже самотньо. Тітка залюбки перейматиметься вами. Тільки вам треба поменше турбувати дядька Квентіна. Він багато працює, але вельми не полюбляє, коли йому заважають.
Ми будемо поводитися тихо, як мишки, пообіцяв Дік. Слово честі. Все пречудово коли ми рушаємо, тату?
Наступного тижня, якщо мати впорається, відповів батько.
Мама ствердно кивнула.
Гаразд, сказала вона. Там нема чого особливо збирати: купальники, светри, джинси. Одяганка у всіх однакова.
Чудово буде знову влізти в джинси! вигукнула Енн пританцьовуючи. Я втомилася від шкільної форми, хочу ходити в шортах або в купальнику, купатися й дертися разом із хлопцями по скелях.
Ну, от незабаром це й робитимеш, засміялася мати. Не забудьте приготувати ігри та книжки, які візьмете з собою. Але ж небагато, бо там тіснувато.
Торік Енн хотіла узяти з собою усіх своїх пятнадцятьох ляльок, згадав Дік. Памятаєш, Енн? Дивачка та й годі!
Не дивачка, заперечила Енн зашарівшись. Я люблю своїх ляльок і просто не могла вибрати, яких узяти, й вирішила узяти усіх. Ніякого дивацтва в цьому немає.