1753 - Перший із серії указів про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії".
1755 - Синод Російської Церкви наказав Києво-Печерській лаврі перероблювати по-російськи «Четії-Минеї» Св. Дмитрія Ростовського (просвітитель Московщини другої половини XVII, початку XVIII століть, уродженець Київщини Данило Туптало) та Києво-Печерський «Патерик».
1755, 1766, 1775, 1786 - Заборона Петербурзького Синоду друкувати українські книжки. Упродовж другої половини XVIII ст. та першої половини XIX ст. видавнича справа в Україні була паралізована. Як наслідок, у 1847 р. в Україні була надрукована лише одна книжка, у 1848 - 3, 1849 - 2, 1850 - 1, 1851 - 2, 1856 - 5.
Наприкінці 50-х - початку 60-х років XIX ст. у зв'язку з полегшенням загального режиму в Росії' послабшали й цензурні репресії щодо української книжки. Тому кількість друкованих українських книжок зростає. В 1857 р. вона склала 12 книжок, 1860 р.
- 24 книги, 1861 р. - 33 книги, 1862 р. - 41 книгу.
Однак Валуєвський циркуляр (більш детально дивися нижче)
1863 р. кардинально погіршив стан видавничої справи. І все повернулося в старе русло. Випуск українських книжок знов різко пішов на спад. У 1863 р. ще було випущено 16 книг, у 1864 р. - 11 книг, 1865 р. - 6 книг, 1866 р. - не випущено жодної книги, 1867 р. - 3 книги, 1868 р. - 3 книги, 1869 р. - 1 книгу, 1870 р. - 5 книг.
1759 - Синод Російської церкви видав розпорядження про вилучення зі шкіл українських букварів.
Династія нових, самозваних Романових
1763 - Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській Академії'.
1764 - Інструкція Катерини II одному з найбільш довірених чиновників, генерал-прокурору Сенату - князю Олександру Вяземському - про русифікацію всіх підкорених імперією, в якій вона з неприхованим цинізмом писала: «Мала Росія, Ліфляндія й Фінляндія суть провінції. Ці провінції', як і Смоленську, слід найлегшими способами привести до того, щоб вони обрусіли.». Слова ці цитує Володимир Білінський у «Країні Моксель». Інші дослідники наводять інші слова з цієї інструкції': «Коли ж у Ма-
лоросії не буде гетьмана, то треба домогтися, щоб час і назва :k
гетьманів зникли ...».
1764 - Скасування Катериною II українського гетьманства, а з ним і ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади українськомовних чиновників.
1765 - Ліквідація Катериною II козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
1766 - Синод видав суворий наказ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
1769 - Наказ Синоду, за яким українські книжки по церквах були замінені московськими.
1769 - Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою й наказав відібрати в людей ті букварі, які вже були на руках.
1770 - Ліквідація залишків автономії' Української церкви. Синодом російської церкви було заборонено використовувати титул «Митрополит Київський, Галицький і Малой Россії», а тільки -«Митрополит Київський і Галицький». Окремі з Єпархій на території' України переводяться в пряме підпорядкування Синодові російської церкви. Таким чином в Україні з'являється Російська церква в прямому розумінні слова, яка стає партнером влади в денаціоналізації' корінного населення українського краю.
1775 - Руйнування за прямим наказом Катерини ІІ Запорізької січі 60-ти тисячною армією під командуванням вже згадуваного генерал-поручика Петра Текелії. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені в скрині під престолом січової церкви», опинились у Московському відділенні загального архіву Головного штабу. У яких саме архівних установах вони зберігаються по нинішній час немає повної ясності.