Я не маю наміру почав він, але мені вже набридла суперечка.
Прочитайте, брате Жеанаре.
Сувій страшний сувій, вручений мені Орсіні. Діставати його не хотілося, але я зрозумів інакше розмови не вийде.
Де Юр пробіг очима перші рядки, сполотнів, потім взявся судомно ловити золоту печатку, що звисала на шнурку. Впіймавши, він швидко приклався до неї губами й простяг мені документ.
М-монсеньйоре Гільйоме Ми Ми не чекали на вас Так швидко.
«Так швидко» було явно зайвим. Вочевидь шляхетний захисник вдів і сиріт де Гарай не квапився повідомляти про свої успіхи й нас уже встигли поховати.
Я брат Гільйом, уточнив я. Куди накажете пройти?
Покої монсеньйора де Лоза не варто було й порівнювати зі скромною келією отця Сугерія. Оксамит, бронза, срібне розпяття над позолоченим аналоєм Але ж Сен-Дені перлина у вінці Церкви багатший за цю дику єпархію разів у десять, якщо не більше.
Не цінуємо ми нашого абата!
Брат Ансельм увійшов разом зі мною, а Пєр залишився за дверима, буркнувши, що йому й там буде добре. Обережність у такому домі не зайва.
Крісло, яке мені запропонував де Юр, було високим, із полірованого дерева, але дуже незручним ідеальне крісло для відвідувачів.
Ансельм присів на табурет і відразу ж випростався, схрестив руки на грудях. Так, триматися він уміє. Схоже, хлопчикові доводилося сидіти не на табуретах і не в таких покоях.
Жеанар де Юр теж сів у крісло ширше й зручніше, але відразу ж підхопився, потім подумав і знову сів.
Коли монсеньйор виїхав до Фуа? поцікавився я, прикидаючи, чи не варто відразу запитати про де Гарая. І навіщо?
Пять днів тому. Його запросили ам якесь свято.
Яке саме де Юр вигадати не встиг. Отже, пять днів тому. Ми саме підходили до Тулузи.
Доповідайте, як іде розслідування справи. Наскільки я зрозумів, ви не поспішаєте виконати наказ Його Високопреосвященства.
Але очі вікарія забігали. Монсеньйора Орсіні ввели в оману! Слідство вже цілком закінчено. Ось! Ось!
Із шухляди зявився сувій, потім другий, третій
Ось! Тутечки все! Ми все закінчили. Монсеньйор де Лоз написав Його Високопреосвященству. Напевно, лист спізнився
Я кивнув, і Ансельм забрав сувої. Я не помилився до нашого приїзду підготувалися.
Але в такому разі витівка зі шляхетним розбійником явно зайва. Чи не всі кінці встигли сховати?
Ми прочитаємо. А тепер, брате Жеанаре, будьте такі ласкаві, своїми словами. І не надто просторікувато.
Чоловічок кивнув, потім заговорив швидко, звичною канцелярською скоромовкою:
Слідство, проведене за наказом Його Преосвященства Арно де Лоза, єпископа окруту Памє, за сприяння шляхетного сеньйора дЕсконбефа й місцевого суду громади Артигат показало
Він перевів подих. Вдалині вдарив дзвін полудень. Церкву ми вже бачили стару, давно не ремонтовану, убогу навіть за тутешніми мірками. Єпископові покої мали значно багатший вигляд.
Усі події, що сталися в громаді Артигат та на околицях, викликано виключно лихими чарами відьми й чаклунки, відомої як удова де Піо. Зазначена де Піо зі злості до роду людського, а також посварившись із родинами де Гаррів і де Пуаньяків через ділянку пасовиська, відомого як Косий Клин, вступила в змову з невідомими спільниками з Мілана. Зазначені спільники
Мілан? Ну, звісно! З Мілана приїхала сестра Цецилія. Але з Мілана їхав також Тіно Жонглер!
Зазначені спільники ввели в оману й спокусу сестру Цецилію, котра за належного розгляду виявилася слабкою на голову й розум, переконавши її, що вона і є Жанна де Гарр. Після чого зазначена відьма своїми чарами ввела в оману й жителів громади Артигат, змусивши їх визнати цей обман. У чому цю відьму було викрито
Заждіть! скоромовка вікарія вже встигла набриднути. Що означає викрито?
Одностайними свідченнями сусідів, де Юр зітхнув. А також «корпусом доказів», знайдених при обшуку в помешканні зазначеної вдови.
Віники, сушені гриби, ягоди й табличка з дерґськими заклинаннями. Цікаво, що сказала сама вдова?
Перебуваючи в змові з Ворогом роду людського, вдова де Піо виявила нерозумну затятість, не бажаючи давати свідчення навіть після наполегливих умовлянь. Однак наявних доказів
виявилося цілком достатньо, щоб визнати
Заждіть! я помітив дещо дивне у жвавій розповіді вікарія. Отже, вона так і не зізналася?
Але здивований Жеанар де Юр. Свідчення сусідів Докази
Отже, не зізналася! Навіть після катувань?
Її не катували! де Юр розвів руками. Монсеньйор сподівався, що отчі вмовляння допоможуть заблуканій нашій дочці
Де вона зараз? втрутився Ансельм, але я вже знав відповідь. Заарештована не збиралася сама складати собі вогнище, а катувати її не наважилися. Інакше вдова могла б і заговорити
Суд Божий стиха вимовив де Юр і перехрестився. Стався Суд Божий, брати мої
II
Усе це вже не мало сенсу, позаяк над вдовою де Піо вже звершився Суд Божий. Вона просиділа у вязниці славного містечка Памє досить довго, так нічого й не сказавши. Відтак, щоб допомогти їй відректися від влади Ворога, її відвели до церкви на недільну службу. Під час літургії зазначену вдову почали бити корчі, її окропили святою водою, але це лише прискорило справу. Над вечір удова де Піо померла в муках, «оскільки той, хто оволодів нею, вже не міг опиратися владі Святої Церкви й, не маючи сили панувати над душею грішниці, погубив її».