Валентинов Андрій - Овернський клірик стр 103.

Шрифт
Фон

Карачіоллі завжди все було зрозуміло. Але його правда завтра ми помчимо в Італію, але не до Флоренції, а до Рима. Я повинен побачити Його Святість! Я повинен переконати, пояснити, налякати що завгодно! До хмизу, зібраного монсеньйором Орсіні, не повинні піднести смолоскип! А потім Але я боявся думати про «потім». Ще встигну.

Обовязково встигну! Життя не скінчено, воно виявилося таким довгим!

Перед сном дивно, цієї ночі мені все ж таки схотілося спати, я вирішив зайти до моїх хлопців. Напевно, вони теж не сплять.

Я не помилився. Крізь прочинені двері долинав упевнений голос Пєра:

Я цього брата Жеаиара вчити! Я його вчити-виховувати тілесно! Він усі записи плутати

Та жени ти його в шию! відгукнувся Ансельм. Розберешся зі справами й пошли подалі. Тобі потрібен справжній вікарій.

Я посміхнувся нормандець швидко входив у роль. Треба буде знайти гарного лікаря для Ансельма з ногою у хлопця зовсім погано.

А я тебе взяти, брате Ансельм, почулося задоволене гмикання. Ти моїм віланам про Платона говорити-розповідати!

Цього я вже витримати не міг.

Брате Петре! вигукнув я, відчиняючи двері. В імя Святого Бенедикта, не забувайте про дієслова! Ви ж тепер єпископ!

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке