Ми вже знаємо, що Варуна й Посейдон морські божества, владики морів. Проте, виявляється, лише цим їхня подібність не вичерпується. Вони мають чимало інших спільних, іноді досить специфічних рис. Деякі з них варто навести, тим більше що вони можуть бути властивими скіфському Тагимасадові й слов'янському Дажбогові.
Варуна розділив Небо й Землю, змусив Сонце світити. Його волею сходять Місяць і зірки. Океан (попередник Посейдона у греків) притулок Сонця, Місяця, зірок. Вони з нього сходять і в нього заходять.
Варуна покровитель і охоронець західної сторони світу. Еллінський Океан на крайньому заході, він омиває межі життя і смерті.
Варуна асоціюється з богом смерті Ямою і пов'язаний з потойбічним світом. Посейдон теж був богом світу померлих, що яскраво засвідчує «Одісея» Гомера.
Варуна пов'язаний із пробиванням джерел. Посейдон своїм тризубом також пробиває джерела.
Варуна колись належав до світу асурів, пов'язаних насамперед із водною стихією і хаосом, який передував творенню світу. Океан уособлює хаос, у давніх уявленнях Океан і хаос невіддільні.
Варуна володіє чарівною силою майєю, знає всі таємниці світу. Він першоджерело магії. Син Посейдона Протей знає минуле і вміє добре ворожити, має дар пророцтва.
Варуну легко розгнівити: особливо його сердять людські гріхи. Він грізний, але справедливий до тих, хто покаявся. Посейдон також легко впадає у гнів, він бог гніву. Надто пихатого Посейдон жбурляє в море, зате того, хто розкаявся, рятує, простягнувши тризуб.
Варуна втілює темні, похмурі властивості всього, з чим пов'язується. Йому приносять у пожертву тварин чорної масті. Він асоціюється з нічним небом («Варуна це ніч», мовиться в давньому тексті). Світ Посейдона не любить світла, він понурий, імлистий. Океан у Гомера відзначається непроглядною пітьмою. Так і планета Нептун символ мороку, містичної глибини.
Варуна був колись уседержителем, царем над світами, богами й людьми. Він верховний бог і творець, володар Всесвіту. Посейдон найвище божество в легендарній Атлантиді, що засвідчує його тризуб символ влади над трьома світами: небом, землею і потойбіччям. Посейдон сперечався з самим Зевсом, кажучи, що саме він старший на Олімпі і що саме йому належить верховенство серед богів. Він привселюдно, точніше, привсебожно називає Зевса узурпатором небесної влади.
Варуна бог родючості, рослинності й дощу. Ріки його сестри. Він звільняяє води, прокладає шлях потокам, стежить за течією рік. У Посейдоні, як і в його синові Протеї, втілений прадавній бог Нерей батько нереїд у царстві Посейдона. Сам Нерей володар вод, річок і течій. Посейдон уособлення невичерпної породжувальної сили земних надр, водної стихії.
Варуна охоронець космічного закону ріти (слов'янське лад ), хоч раніше й був володарем хаотичного, невпорядкованого світу. А Посейдон, навпаки, ворог усього впорядкованого, гармонійного, довершеного (МНМ, І 217218; ІІ 323324).
Ці далеко не всі факти незаперечно засвідчують спільність у прадавні часи функцій індійського Варуни й грецького Посейдона, а з ними латинського Нептуна й етруського Нетуна. З чого можна, виходячи з тотожності Варуни й Посейдона, виснувати, що слов'янський Дажбог i скіфський Тагимасад також мали функції, перераховані вище. Таким чином, видно, що Варуна один із найдавніших богів ведійських аріїв. Це ще індоєвропейське божество, наділене надзвичайною широтою функцій і величезною могуттю, як і його грецький побратим Посейдон. Він опора Неба й Землі, наглядач за праведністю й чеснотливістю людей. Він змальовується з петлею в руці, якою
ловить грішників, а тоді карає, найчастіше водянкою, що зайвий раз підтверджує його зв'язок із водною стихією.
Проте Варуна має ще одну надзвичайна важливу функцію. Він втілює собою племінного ватажка, вождя, царя, особливо магічний аспект його діяльності, втілює владу й владарювання. Він божественний суддя всевiдаючий i всевидющий. Ось що пише про цю особливість його відомий фахівець із порівняльної міфології Ж.Дюмезіль:
«Мітру й Варуну часто називають царями Проте з них обох більшою мірою царем є Варуна; на рівні ритуалу не Мітра а Варуна покровитель і модель царя в церемонії посвячення раджасуї, де багато сцен, як це засвідчують коментарі, відтворюють те, що здійснив або зазнав Варуна «під час свого посвячення» Варуна ототожнений із кшатрою поняттям, яке водночас є основою другої, військової функції, реалізованої, в класі кшатріїв. І коли йдеться про царя (він звичайно сам походить із класу кшатріїв), владою в її профанованих аспектах, що базуються на силі Варуна володар кшатри, уподібнюючись цареві над людьми, править на мирній території У цій функціі Мітра виявляє цареві ту послугу, яку земний цар одержує від свого верховного жерця Варуна, природно, звернений до всього, пов'язаного з війною: «Ти, о Варуно, ти цар над усіма (істотами), глава (народів), тобі добре на бойовій колісниці, звертається до нього поет» (Дюмезиль, 5354).
Гадаємо, характеристику Варуні в цьому уривку дано цілком вичерпну. Нагадаємо лише, що саме Варуна й Мітра ці два індоєвропейські божества складають слов'янське ім'я Володимир , надзвичайно популярне в давньоруські часи (лише в династії Рюриковичів його мали 18 князів).