Я пробув тут п'ятнадцять годин. Були моменти, коли я замислювався, чи правильно розіграв свої карти. У мене були миті майже паніки, але тепер, слухаючи, що він каже, я розслабився і зробив глибокий вдих.
Тож я щасливчик, сказав я.
Еге ж, він ковзнув на свій стілець і почав шукати сигару. А тоді, зрозумівши, що тримає уже згаслу сигару між зубами, витягнув її, глузливо посміхнувся та викинув у корзину для сміття. Майже вся поліція працювала над цією справою упродовж чотирнадцяти годин. Ми відшукали свідка, який бачив тебе в авто о другій тридцять сьогодні вранці на Кеннот-бульварі. Свідком виявився адвокат, котрий страшенно ненавидить прокурора. Його свідчення прорвуть величезну діру в будь-якій справі, яку прокурор міг би сфабрикувати проти тебе. Отже,
ти її не вбивав.
А можу я бути надто цікавим і запитати, чи є у вас ідеї, хто її вбив?
Ретнік запропонував мені свій портсигар: цього разу я дозволив собі відмовитись. Поклавши портсигар назад у кишеню, лейтенант відповів:
Зараз ще зарано. Ким би не був убивця, він розіграв усе вкрай акуратно. Жодних зачіпок, принаймні поки що нічого.
Чи є у вас інформація про китаянку?
О так, звісно, це було нескладно. З нею не було нічого, крім звичного мотлоху, який жінки носять у сумочках, але її впізнали в аеропорту. Вона прилетіла з Гонконгу. Її звати Джоан Джефферсон. Віриш чи ні, але вона невістка Вілбура Джефферсона, нафтового мільйонера. Вона вийшла заміж за його сина, Германа Джефферсона, у Гонконгу близько року тому. Чоловік нещодавно загинув в автокатастрофі, і вона привезла його тіло сюди для поховання.
Навіщо? запитав я, витріщаючись на нього.
Старий Джефферсон хотів, аби його сина поховали у родинному склепі. Він заплатив цій дівчині, щоб вона прилетіла з тілом.
А що трапилося з тілом?
Його забрав в аеропорту власник похоронного бюро сьогодні вранці о сьомій годині, діючи за розпорядженням. Зараз воно у його залі й очікує на поховання.
Ви це перевірили?
Він позіхнув, показуючи мені половину вставних зубів.
Послухай-но, детективе, нічого тобі розказувати мені, що я маю робити. Я бачив труну і перевірив документи: усе в порядку. Китаянка прилетіла з Гонконгу о першій тридцять. Взяла таксі з аеропорту до твоєї контори. Одне лише не можу зрозуміти: чому вона прийшла зустрітися з тобою відразу після приїзду і як її вбивця знав, що вона прийде до тебе. Що їй було потрібно?
Атож. Якщо вона з Гонконгу, то звідки знала про моє існування? сказав я.
Твоє припущення, що вона телефонувала щодо зустрічі близько сьомої, після того, як ти залишив контору, неправильне. У цей час вона була в повітрі. Якби вона писала, ти б про це знав.
Я на хвильку замислився.
Припустімо, Гардвік зустрів її в аеропорту. Він телефонував мені звідти о шостій. Припустімо, він дочекався її прильоту і сказав їй, що він це я. Припустімо, він пішов уперед, поки вона залагоджувала питання з труною, й відчинив замок на зовнішніх дверях (його не надто важко відчинити), а тоді чекав, коли вона приєднається до нього.
Схоже, це припущення Ретніку не надто сподобалося, та й мені теж.
Але що в дідька вона хотіла від тебе? із вимогою в голосі запитав він.
Якби нам було це відомо, ми б не ставили один одному запитань. А як щодо її багажу? Ви його знайшли?
Так. Вона здала багаж у камеру зберігання, перш ніж залишила аеропорт: чемоданчик, у якому не було нічого, окрім змінного одягу, статуетки Будди та кількох китайських ароматичних паличок. Вона, очевидно, летіла порожнем.
Ви уже розмовляли зі старим Джефферсоном?
Ретнік скривився.
Еге ж, я розмовляв із ним. Він поводився так, наче ненавидить мене до глибини душі. Гадаю, саме так і є насправді. От і все пекло одруження дівчини з членом впливової сім'ї... Мій шурин і Джефферсон ладнають між собою, як я з наривом на своїй шиї.
Та все ж у цьому є й певні переваги, мовив я.
Він торкнувся своєї перлової шпильки для краватки.
Інколи. У будь-якому разі, старий козел не дозволив собі вилити душу. Він сказав, що хоче, аби я впіймав того, хто убив його невістку, а якщо ні, то у мене будуть неприємності, лейтенант погладив свого носа, схожого на дзьоб. Джефферсон має чималий вплив у цьому місті й може завдати мені клопотів.
Тож він нічим не допоміг?
Звичайно ж, ні.
А як щодо кур'єра, який доставив мені три сотні баксів? Адже він міг бачити вбивцю.
Послухай, детективе, ти й на половину не такий чудовий спец, яким себе вважаєш. Я його перевірив нічого. Та от що цікаво: конверт із грошима було передано о четвертій годині у головне відділення служби доставки, яке, як тобі відомо, міститься через дорогу від твоєї контори. Ніхто з цих тупоголових клерків не зміг пригадати, хто його приніс, та, згідно з вказівками, доставити тобі конверт потрібно було о шостій п'ятнадцять.
Ви перевірили корпорацію Геррона, щоб дізнатися, чи працює там Гардвік?
Так, я перевірив кожнісінький бісовий факт. Гардвік на них не працює.
Лейтенант позіхнув, потягнувся, а тоді підвівся.
Я йду спати. Можливо, завтра щось і спаде мені на думку. А сьогодні з мене досить.
Я також підвівся.
Її убили з мого пістолета?