мусимо довести цю справу до завершення.
Думаєш, той Лазард спробує витягнути Каца з-за ґрат?
Гадаю, він зустрінеться зі Спенсером. Такі хлопці, як цей адвокат, завжди воліють ускочити в будь-яку халепу обома ногами.
Я підійшов до автівки.
Слухай, Мо, покласти край цій оборудці мусимо якнайшвидше, поки Каца не витягли з буцегарні. Рушай до Федерального бюро та розкажи їм усе. Подбай, аби сержант цієї-таки ночі передав Каца федералам. Щойно цей покидьок буде у них, Лазард уже нічим йому не зарадить.
Еккі зсунув капелюха на потилицю.
А ти що збираєшся робити?
Шукатиму Марді, похмуро відказав я.
Авжеж... але де саме? Ти ж не можеш просто кружляти містом. Тобі потрібна якась система.
Ми з тобою ще не мали нагоди завітати до Сари Спенсер, мовив я. Це лише здогад, але ладен заприсягнутися, що він правильний. То вона десь переховує Марді.
І тоді я переповів Еккі ту історію, що почув від Марді. Розповів йому про те, як Сара Спенсер вписувалася у цю схему, і про те, чому думаю, що саме вона викрала Марді.
Сара Спенсер у розпачі, тож і почала діяти на відчай душі, підсумував я. Ладен закластися, вона розраховує, що змусить мене спричинити багато клопоту її чоловікові, якщо забере у мене Марді. Що ж, ця бестія має слушність, одначе більше вона не залишатиметься осторонь. Я збираюся залучити її до цієї справи та завдати чимало клопоту їй самій.
Еккі слухав мою розповідь з відвислою щелепою. Коли я договорив, він похитав головою.
Ні... ця історія не тримається купи, сказав колега. Сара Спенсер не могла такого зробити, просто не подужала б. Я її бачив, а ти ні. Вона просто дурна білявка з мозком, як у корови, та моральними засадами, як у вуличної шльондри. Крім того, вона до нестями кохає Спенсера. Ні, я не можу повірити у цю історію.
Я знизав плечима, заперечивши Мо:
Ти не можеш знати усього. Хай там як, а я збираюся зазирнути до цієї жінки ану як зможу щось дізнатися.
Еккі скривився, та не сказав нічого. Було видно, що він думає, ніби я пішов хибним слідом. Але я був упевнений, що маю звідкілясь почати пошуки Марді. Якщо Сара Спенсер була тою жінкою, яка мені телефонувала, то їй доведеться дещо мені розповісти, перш ніж переконаюся, що вона справді не причетна до викрадення Марді.
Я злегка штурхнув Еккі й мовив:
Ну, тобі вже час рушати, і нехай твоїй розповіді повірять...
Та Еккі досі стояв на місці.
Як багато я маю розповісти цим федералам ?
Розкажи їм усе те, що нам розповів Кац. Цього буде достатньо. Не розповідай їм про Блонді та не згадуй про Марді. Просто рознеси вщент оборудки «Тканин Маккензі» це все, що ти маєш зробити.
Еккі кивнув.
Наскільки ти взагалі хочеш бути причетним до цієї справи?
Я поміркував над цим питанням.
Авжеж, маєш слушність. Гадаю, краще буде, якщо ти не згадуватимеш мене. На мене й без того чекає чимало справ, тож я просто не матиму часу сидіти на місці та відповідати копам на бісову купу дурних запитань.
Еккі зрушив з місця.
Візьми мою автівку, сказав він. А я упіймаю таксі. Бережи себе, друже, гаразд? Не починай нічого, чого не зможеш закінчити. То надто вже крута банда, щоби бути з нею необачним.
Я легенько штовхнув його у плече.
За мене не хвилюйся, запевнив колегу. Я буду обачним. Коли залагодиш усі справи з копами, повертайся до новинарської кімнати я зателефоную тобі туди.
Я заліз до автівки та перемкнув передачу. Еккі став на розі вулиці та здійняв руку, прощаючись, коли я проїздив повз нього. Хоч я тоді цього не знав, та побачитися з цим хлопцем мені судилося лише через кілька тижнів.
Спенсер мав шикарний будинок неподалік міського парку. Я швидко дістався туди, під'їхав до протилежного боку вулиці та вимкнув двигун. Будинок стояв посеред кількох акрів землі та був оточений великою кількістю дерев і кущів, які більш-менш приховували його від вулиці.
Я розчахнув дверцята та вийшов. Переходячи на інший бік вулиці, поглянув на велику браму маєтку та сказав собі, що не підходитиму до будинку під'їзною доріжкою і не дзвонитиму в дзвоник. Я збирався заскочити ту жінку зненацька. А тоді сталося дещо таке, що заскочило зненацька мене самого. Електричний клаксон автівки Еккі зненацька здушено захрипів, неначе хтось на нього легенько натиснув. Я хутко озирнувся на авто, і моя рука сягнула до кишені штанів, у якій лежав пістолет Каца. У довколишній темряві можна було розрізнити лише те, що в автівці хтось сидить.
Витягнувши пістолета й тримаючи його напоготові, я знову перейшов вулицю. Прямував уперед на негнучких
ногах, очікуючи на постріл і порцію свинцю. Коли я наблизився до автівки, хтось тихо покликав мене на ім'я.