Не говори мені такого! Кажу тобі, вона там, нагорі...
Еккі навідліг ударив мене долонею по обличчю. Гадаю, саме цього я й хотів. Той удар на мить приголомшив мене, бо був добряче болісним, однак привів до тями. Я блимнув очима на Еккі та забрав від нього руку.
Пробач мені, Мо, щось я перехвилювався.
Авжеж... То що, ходімо нагору?
Зараз, у товаристві Еккі, мені здавалося, що зможу це зробити. Ми швидко рушили сходами нагору. Я увімкнув у спальні світло та підійшов до ліжка.
Почув, як Еккі вимовив: «О, мій боже!»
Тоді я твердою рукою стягнув простирадло. У цю мить здалося, ніби нараз піді мною здійнялася підлога, та відчув, як Еккі схопив мене за руку. Ми обидва застигли на місці, витріщивши очі.
Навіть у смерті Блонді мала жорсткий та підозріливий вигляд. У її засклілих очах застиг нажаханий погляд, а яскраво нафарбовані губи виблискували в електричному світлі. Невеличкий кульовий отвір понад її лівою груддю дав мені зрозуміти, як вона померла.
Розділ сімнадцятий
Я відійшов від ліжка. Мій мозок немов заціпенів!
Еккі поклав свою долоню на руку Блонді, тоді узяв її зап'ясток. Я просто стояв і спостерігав за його діями.
Вона померла недавно, сказав Еккі. Він накрив тіло простирадлом і відійшов від ліжка. Подивімося в інших кімнатах, продовжив колега.
Я зостався стояти на місці, дозволивши Еккі обшукати кімнати самотужки. Невдовзі він повернувся та похитав головою.
Нікого ніде немає.
Я присів.
Бачиш, вони її не вбили... вони просто забрали її звідси, резюмував Еккі.
Він знову вийшов з кімнати.
Я повторив за ним:
Вони просто забрали її звідси. Замислившись над цими словами, я відчув себе так само кепсько, як і тоді, коли думав, що Марді мертва.
Знову повернувся Еккі. Він приніс пляшку скотчу та дві склянки. Поставив склянки на стіл й обережно налив у них віскі. Тоді підійшов і тицьнув одну зі склянок у мою руку.
Якщо хочеш повернути Марді, тобі треба вийти з цього стану, мовив колега.
І він мав рацію.
Ніку, тебе хочуть підставити, провадив він далі, це знову той самий старий виверт. Таку саму штуку вони утнули з Вессі. Блонді забагато знала, тому вони її вколошкали та вирішили повісити її вбивство на тебе. А далі сюди наскочать копи і влаштують на тебе облаву. А вся та банда знову вийде сухою з води, як і першого разу.
І знову він мав рацію.
Я допив свій скотч і підвівся на ноги. Мене не надто турбувала небезпека, та якщо потраплю за ґрати, то нікому буде шукати Марді. Тож мусив зважати на це і діяти обачно.
Мо, тобі ліпше бути до цього непричетним, сказав колезі. Я не можу втягувати тебе у цю справу.
Еккі знову наповнив свою склянку.
Забудь, тільки й відказав
Киньмо монетку, аби вирішити, хто сяде за кермо, запропонував я. І переміг.
Еккі почав було моститися на переднє сидіння коло мене.
Е, ні, ти сідай ззаду... заради того ми й кидали монетку. Пильнуватимеш, аби вона не перекинулася.
І я ще називав тебе своїм другом, скрушно мовив Еккі. Він нерішуче постояв коло автівки, а тоді, зрештою, зважився, відчинив дверцята та сів на заднє сидіння.
Будь хорошою дівчинкою, сказав він до Блонді.
Я перемкнув передачу та викотив авто під'їзною доріжкою.
Невдовзі Еккі озвався:
Вона сидить собі тишком-нишком. Гадаю, я вже можу пересісти наперед.
Залишайся, де сидиш.
Послухай-но, друже, якщо я сидітиму тут, мені треба випити. Там спереду є пінта, таж ондечки, просто коло твоєї руки... передай-но її мені сюди.
Я навпомацки пошукав у бардачку, знайшов плящину та передав її Еккі. Потім глянув на паливомір і зауважив:
Бензину в тебе лишилося небагацько. Вельми недбало з твого боку, Мо. Мені доведеться десь зупинитись, аби заправитися.
Якусь хвилину Еккі не казав нічого... Я здогадався, що він саме присмоктався до плящини. Зрештою він озвався.
То вже твій клопіт , друже, ми з моєю подругою покладаємося на тебе.
Заради всього святого, спробуй залишатись якомога тверезішим.
Якби ти сидів на моєму місці, то вже й сам би намагався накидатися, як чіп... це єдине, що допомагає мені не зсунутися з глузду. А як би тобі сподобалося сидіти поруч із трупом? Вона увесь час на мене дивиться. Кажу тобі, ця пані просто не може надивитися досхочу. Від цього мене аж дрижаки б'ють.
Ой, заціпся, відказав йому та зосередився на темній дорозі. Минуло ще трохи часу, й Еккі почав співати. Цього вже я витримати не міг. Зняв ногу з педалі газу та втопив педаль гальма у підлогу. Тоді рвучко розвернувся на сидінні, гаркнувши:
А щоб у тебе пір'я в роті поросло! Може, зрештою, припиниш оце?
А Блонді це подобається, відказав Еккі. Запитай її і сам переконаєшся.
Я увімкнув світло в салоні. Еккі скулився у дальньому куточку сидіння, подалі від Блонді. Його обличчя набрало кольору риб'ячого черева, а очі вибалушилися від страху. Я простягнув руку та забрав у нього пляшку. Колега добряче над нею попрацював. Того трунку, що ще залишався на денці, вистачило би лише на один маленький ковток, і я його зробив. Відтак пожбурив порожню пляшку на дорогу. Потім звернувся до Еккі:
Заспокойся, заради бога, заспокойся.
Авжеж... ти собі кермуй... а нам тут добре. Кажу тобі, у нас тут все добре.