Де вона? запитав колега.
Я кивнув у бік дверей спальні.
Невдовзі вийде. Вона саме вдягається.
Послухай, Ніку, мовив Еккі, підходячи до мене. Що усе це значить? Ти ж не хочеш сказати, ніби з доброго дива й справді збираєшся одружитися?
Я штурхнув його в груди й відповів:
Ще б пак, збираюся. І ти залагодиш для нас усе необхідне.
Еккі притишив голос.
Вона тобі погрожує чи що?
Що ти маєш на увазі... погрожує мені?
Еккі мав злодійкуватий вигляд.
Ну, знаєш... ти, часом, не довів дівчину до біди?
Послухай-но, паскудна ти мавпо, ми з Марді кохаємо одне одного отак, я схрестив пальці. І я одружуюся з нею тому, що це єдине, чого насправді прагну. Затямив?
Еккі повільно відійшов од мене.
То ти хочеш сказати, що збираєшся взяти цю дівчину за дружину? його голос звучав недовірливо.
Авжеж.
І ти хочеш, аби я тобі в цьому допоміг?
Саме так.
А нехай йому грець! Певно, ти геть здурів.
І тієї миті зі спальні вийшла Марді. Вона стала на порозі, й Еккі витріщився на неї, неначе на якесь видовище. А поглянути було на що. Зі своїми туманними очима та чарівливою усмішкою Марді мала щонаймиліший вигляд. В Еккі просто щелепа відвисла. Тоді він поглянув на мене, гмикнувши:
Ну що ж...
То як, тепер утямив, про що тобі казав? запитав я.
Еккі скорботно похитав головою, а тоді підійшов до Марді.
Маленька бідося, сказав він, потискаючи їй руку. Як мені тебе шкода. Ти не знаєш, що коїш. Тобі не можна одружуватися з оцим типом... таж він не годиться для того, щоби з ним взагалі хтось одружувався.
Марді лише засміялася з його слів.
То ти нам допоможеш? запитала дівчина.
Ти справді хочеш зв'язати себе з оцим негідником?
Насправді він милий. Просто ти не знаєш його так добре, як я.
Еккі поглянув на мене через плече і сказав:
А ти нівроку постарався, загарбавши собі таку чарівливу дівчину. Авжеж, я вам допоможу, можете на мене розраховувати.
Я приніс пляшку скотчу, і ми з Еккі трохи випили.
Мила, чи не могла би ти зібрати мої речі, поки ми з колегою все обговоримо?
Я показав їй, де мої валізи, та залишив Марді складати до них одяг. А тоді поспішно повернувся до Еккі та розповів йому всю історію. Він просто сидів собі та слухав, всотуючи у себе мою оповідку разом зі скотчем. Коли я закінчив, з його грудей вирвалося зітхання.
Оце, я розумію, шикарна історія, промовив колега. Либонь, я навіть зможу її опублікувати колись, як тебе вколошкають.
Ото вже милий хлопець. Завжди вміє утішити та розрадити.
Ніхто мене не вколошкає, різко відказав йому. Я збираюся засісти на дно і залишатися там якийсь час. Кеннеді дозволив пожити у його будиночку. Ми з Марді плануємо просто зараз одружитися та негайно вирушити туди.
Еккі почухав макітру.
Мені в голові не вкладається, як тобі це вдається. Запопав собі таку чарівну дівчину, і то навіть пальцем не поворухнувши. Не можу такого збагнути та й квит. Ото вже вмієш собі зарадити.
Я дав йому грошей.
Ну, до роботи. Постарайся залагодити справи якомога швидше. Ми з Марді приїдемо до готелю «Бельмонт» і зачекаємо там, поки ти все владнаєш. Мені не надто хочеться надовго залишатися у цьому місті. Ну ж бо, рушай, а як усе зробиш приїзди до готелю.
Я дав Еккі ще трохи випити, а тоді він пішов попрощатися з Марді. Еккі був славний хлопець, і я бачив: він щиро тішиться, що я знайшов таку дівчину. Еккі на свій триб був радий за нас, просто не показував цього.
Марді була з ним дуже люб'язна, і коли він йшов, то був схожий на кота, який допався до сметани.
Я стояв і дивився, як Марді спаковує речі. У неї це чудово виходило.
І як воно бути дружиною? запитав дівчину, присідаючи навпочіпки поруч із нею.
Ти маєш на увазі робити усе це? Вона зупинилася та поглянула на мене через плече.
Саме так.
Марді зачинила валізу та сіла на неї, аби замки могли заклацнутись. Я їй допоміг.
Я хочу бути доброю дружиною, серйозно промовила вона. Я хочу робити для тебе все.
Я засміявся.
Будь обережною. Ти ще можеш передумати.
Зрештою ми спакували усі речі до валіз, і я послав по носія, щоби той спустив їх на перший поверх. Потім я розрахувавсь за квартиру, і так завершилось моє перебування у цьому домі.
Гадаю, можемо рушати, сказав я, роззираючись кімнатою. Усі валізи вже внизу. Одягайся, мила, та поїдемо на вокзал по твої речі.
Буду готова за хвилину, відповіла дівчина.
Коли Марді пішла до іншої кімнати, хтось постукав у вхідні двері. Я подумав, що то носій, тож просто гукнув, аби він заходив. Двері відчинились, і на порозі постала Блонді.
Свого часу я пережив чимало потрясінь, але це перевершило їх усіх. Я не міг здобутися бодай на слово.
Блонді стояла на порозі та дивилася на мене. Її очі були підозріливі.
Виїжджаєш, га?
Якого біса тобі треба?
Протиснувшись повз мене, Блонді пройшла до кімнати, а тоді промовила.
Схоже, ти не надто радий мене бачити, любчику. Хіба ж ти не казав, аби я приходила, коли захочу щось тобі розповісти?