Спенсер промовив усе це дуже спокійним голосом, однак його тон мені геть не сподобався. Я кинув швидкий погляд на Марді. Вона нервувалась і мала не найкращий вигляд.
Гадаю, вам краще викласти усі свої карти на стіл, запропонував я Спенсерові.
Той поглянув на Ґаса.
Вимітайтеся звідси, ви, двоє, наказав він. Я покличу вас, якщо будете мені потрібні.
Коли ті два бандити вийшли, Спенсер почав міряти кроками кімнату. Я бачив, що він багато чого має на думці.
Послухайте, зрештою промовив чоловік, я маю з'ясувати, хто за усім цим стоїть. Хто воліє заплатити вам десять тисяч, аби лише зробити мені прикрість?
Ще б пак, йому хотілося це знати, та від мене він жодної допомоги не дочекається. Крім того, я теж постановив собі, що довідаюся, хто ж була та таємнича жінка.
Я знизав плечима.
Гадки не маю, сказав я. Мене й самого цікавило це саме питання.
Спенсер підійшов і став поруч зі мною.
А втім, я підозрюю, що
мовив я. Як для одного вечора, ми мали вже задосить прикрощів.
Спливло кілька хвилин, поки Марді вивільнилася з моїх обіймів, і стало шкода, що вона більше не пригортається до мене. Тож ми рушили вперед, подалі від цієї пітьми, на світло ліхтарів головної вулиці.
Розділ п'ятнадцятий
Сонце вже добряче сяяло у вікна, а в сусідній кімнаті в моєму ліжку спала Марді. Я не мав на що нарікати. Тож я опустив ноги на підлогу та подався до ванної кімнати. Холодний душ привів мене до тями, і, поголившись, я почувавсь уже набагато краще.
Я накинув свій шовковий халат, пройшовся гребінцем по волоссю, а вже тоді прочинив двері та просунув голову до спальні, аби поглянути на Марді. Мені було видно лише невеличкий горбочок на ліжку, тож здогадався, що гостя ще досі спить. Було надзвичайно приємно думати, що ось вона, зовсім поруч, у моєму ліжку.
Я зателефонував униз і замовив подвійний сніданок, а чекаючи, закурив цигарку.
Черговий офіціант окинув мене допитливим поглядом, завозячи візок зі сніданками, а тоді швидко роззирнувся кімнатою. Я дав йому долар, і гарсон вишкірився в усмішці. Либонь, і він колись був молодий та, можливо, пам'ятав, як то замовляти подвійний сніданок у квартиру, яку винаймає лише одна людина. Хай там як, а долар зробив свою справу, й офіціант забрався геть, навіть не кинувши жодного дотепу.
Я постукав у двері спальні. Після другої спроби Марді озвалася на стукіт. Просунувши голову в двері, заговорив до гості:
Привіт, сонько. Хочеш попоїсти?
Марді виборсалася з-під ковдри та сіла, блимаючи на мене очима. Деякі жінки зранку схожі на кару божу. Але не Марді. Вона мала прегарний вигляд. Її зачіска перетворилася на суцільні кучері, а очі були великі та ліниві. Дівчина трішки потягнулася. Її долоньки ховались у довгих рукавах моєї піжами.
Дай мені дві хвилини, сказала Марді, і я складу тобі компанію.
Вона вистрибнула з постелі, накинула на себе вовняний халат і почимчикувала до ванної кімнати. Я розвернув візочок зі сніданками та припаркував його коло ліжка. Тоді підняв жалюзі на одному з вікон, але решту залишив. Після довгої ночі яскраве сонячне світло надто вже ріже очі.
За п'ять хвилин Марді повернулась та усміхнулася до мене.
Тобі добре спалося? запитала вона, вмощуючись на ліжку.
Пречудово, відповів я, почуваючись трохи по-дурному. Здається, ніхто не запитував мене про таке, відколи я заробив свій перший долар і став жити самостійно. А ти як, відпочила?
Марді намостила під спину подушки та сіла на ліжку, розстеливши халат на простирадлі.
О, зараз я почуваюся прекрасно, відповіла дівчина. А вночі була така змучена, що думала, просто помру від тієї втоми.
Передавши їй до ліжка тацю зі сніданком, сказав:
Радий, що у тій халепі ми були разом. Мені несила навіть думати про те, що було б, якби ти опинилася з тими двома бандитами наодинці.
Марді взяла з таці горнятко кави, не зводячи з мене очей.
І я теж тому рада.
Відтак дівчина запитала:
Хочеш поговорити про минулу ніч?
Я знизав плечима.
А про що, власне, говорити?
Думаєш, усе буде добре?
І знову я знизав плечима.
Не знаю, відповів гості. Оце й сам ламав голову над таким питанням, але поки що не знайшов способу дошкулити Спенсерові. Зрештою, ми не маємо жодного доказу і, схоже, пошуки нічого нам не дадуть. Так чи інак, а вважаю, що нам краще облишити цю справу. А що ти про це думаєш?
Марді трохи спохмурніла.
Боюся, аж так просто нам це не вдасться. Розумієш, ти багато чого не знаєш про всю цю справу, і мені страшно від того, що ти можеш виявитися вплутаним у неї набагато сильніше, ніж тобі здається.
Я закурив цигарку.
То розкажи мені все, сказав я, підводячись з ліжка, щоб узяти попільничку та передати Марді цигарку.
Вона розслаблено відкинулася на подушки.
Усе це почалося не так давно, заговорила Марді. І, здається, я знаю, хто твоя загадкова леді.
Я стрепенувсь і випростався, сидячи на ліжку.
Знаєш? здивовано запитав дівчину.
Вона кивнула.
Так. Я думаю, що це Сара Спенсер, дружина Лу.
Але ж як, заради усього святого, це може бути вона?
Можливо, спершу це звучить дивно, а втім, вона підходить. Усе збігається, якщо знати усю цю історію зсередини. Розумієш, я була особистою секретаркою Спенсера і проводила багато часу в нього удома. Він мав звичку працювати