Пятнадцять тисяч баксів? повторив він. А де гарантія, що я їх отримаю?
Я сам про це потурбуюся, Джонні, запевнив його Феннер.
«Краще вже не треба, подумав Джонні. Надто небезпечно жартувати з бандою Ґріссонів».
Він нерішуче хитнув головою.
Я нічого не знаю, повторив старий.
Ти брешеш, сказав Феннер. Хочеш, аби я з тобою попрацював, Джонні? Ось так?
І він вдарив його в обличчя. Удар був несильний, але достатній, аби змусити старого похитнутися і мало не злетіти з ящика.
Ну ж бо! Розказуй! продовжив Феннер, підвищуючи голос. То де Райлі? У тебе є вибір або пятнадцять тисяч баксів, або це! То що ти обираєш?
Джонні зіщулився.
Я нічого не знаю, відчайдушно сказав він. Якщо хочеш щось дізнатися, спитай у когось із банди Ґріссонів. Вони тут також були. Вони ж порішили Райлі... він зненацька
замовк, і його обличчя з червоного стало сірим.
Банди Ґріссонів? перепитав Феннер. А як вони вбили Райлі?
Але Джонні тепер дивився не на нього, а на відчинені двері. На його обличчі проступив жах, і від цього погляду у Феннера усе всередині похололо.
Оглянувшись через плече, він побачив тінь у дверях: тінь людини із «томпсоном» у руках.
Усе сталося блискавично.
Феннер кинувся на підлогу подалі від Джонні. Перекотився до великого залізного бака, що стояв у кутку кімнати: свого часу Джонні зберігав там корм для коня. Феннер миттю заховався за ящик, і саме тоді й пролунала автоматна черга.
Кусок свинцю впявся Джонні у груди. Старого відкинуло назад. Він перекотився, зіщулився і знерухомів. За кілька секунд Феннер мало не оглух, коли бандити почали лупити по бакові. Феннер припав до підлоги, і серце його шалено закалатало, а повітря зі свистом вилітало між зціплених зубів.
Упродовж трьох-чотирьох секунд бандити гатили по бакові, і гуркіт стояв такий, наче велетенською кувалдою колотять по залізу Зненацька стрілянина вщухла. Раптова тиша була майже така ж оглушлива, як і автоматна черга до того.
Феннер витер долонею спітніле обличчя. Було ясно, що це прибула банда Ґріссонів. Він опинився у вельми скрутному становищі. Знав, що щойно спробує висунути голову з-за бака, як миттю отримає кулю в голову. Його єдина надія була на Бреннана, який мав прибути з хвилини на хвилину. Але чи встигне той приїхати вчасно?
Феннер розпластався в пилюці і припав вухом до деревяної підлоги. Ані звуку. Він мав сумніви, що хтось із банди Ґріссонів наважиться підійти, аби добити його.
Тоді почувся гул голосів. Після паузи хтось крикнув:
Виходь! Ми знаємо, що ти там! Виходь із піднятими руками!
Феннер криво посміхнувся. «Аякже! подумав він. Якщо я вам потрібний ідіть і візьміть мене!»
Він чекав.
«Томпсон» запрацював знову. Пекельний шум змусив Феннера здригнутися. Він чув, як бандити все ближче підходять до бака. Раптом автомат вкотре замовк.
Виходь, мерзотнику! гаркнув голос.
Феннер лежав нерухомо. Він почув, як один бандит сказав іншому:
Залиште його мені! Лягайте обидва на підлогу!
Феннер здригнувся він уже знав, що буде далі: бандити мали намір кинути в нього гранату. Він випростався, прикривши голову руками. Кількасекундна тиша видалася йому вічністю. Потім Феннер почув, як щось гепнуло на підлогу Граната вибухнула з оглушливим звуком. Вибуховою хвилею його підняло в повітря і швиргонуло об стінку бака. Він опинився з його другого боку, задихаючись і хапаючи ротом повітря. На мить він чітко все розгледів, побачивши стелю халупи у себе над головою. Вона прогнулася. Поки він на неї дивився, почувся тріск дерева, і стеля завалилася на нього. Балка сильно стукнула його по голові аж іскри посипалися з очей, і він провалився у темряву.
2
З тобою все гаразд, пролунав неначе здалека голос. Ну ж бо, отямся! Досить валятися, вставай!
Феннер ледь розплющив очі і хитнув головою. Усвідомив, що хтось, нахилившись, стоїть над ним. Пригледівшись, розрізнив обличчя чоловіка, упізнав у ньому Бреннана і сів на підлозі.
Що все це означає? поцікавився Бреннан. З тобою все в порядку, кажу ж тобі! Що це за рейвах?
Феннер обхопив голову руками.
Який рейвах? спитав він, і тут же застогнав, бо голова почала боліти просто нестерпно. Чиїсь руки підхопили його і поставили на ноги.
Не тягніть мене! закричав він, відкидаючи від себе руку полісмена. Дідько! Таке враження, наче мене копав у голову кінь!
Не переживай тут нема коня! весело озвався Бреннан. То що сталося?
Феннер глибоко зітхнув. Тепер йому стало трохи краще. Він обережно провів рукою по волоссю і поморщився, але, не виявивши жодної дірки в голові, змусив себе всміхнутися.
Когось тут бачили?
Лише тебе і те, що залишилося від Джонні, сказав Бреннан. Хто кинув гранату?
То Джонні мертвий?
Ще б пак! Мертвіше не буває!
Феннер обвів очима розтрощену халупу. Йому ставало дедалі краще. Нетвердою ходою він вийшов на сонце і сів на повалене дерево. Витяг пачку сигарет і запалив, поки Бреннан з трьома іншими поліцейськими нетерпляче чекали.
Феннер не квапився, гарячково розмірковуючи. Раптом він клацнув пальцями, а потім вказав на Бреннана.
Знаєш що? Маємо нагоду розплутати справу про викрадення доньки Блендіша.