Манаті почав сумніватися, чи правильно він учинив. Можливо, не слід було втручатись. Можливо, дівчина тяжко поранена. Можливо, їй треба до лікарні.
Взявши дівчину за плечі, він злегка потряс її. Меґ розплющила очі. Вона здивовано витріщилася на індіанця. На мить Меґ подумала, що чоловік, який схилився над нею, Пок, але потім зрозуміла, що це незнайомець. Вона відчула, що напівлежить на підлозі кабіни, й спробувала підвестися. Меґ раптом пригадала зіткнення та обличчя Чака, зрешечене уламками скла.
Ви в порядку, леді? запитав Манаті. Вам боляче?
Чи було їй боляче? Меґ поворухнулась, та болю не відчула.
Все гаразд. Що сталось із... ним?
Думаю, він згорів.
Меґ здригнулась і знесилено схилилася на брудне сидіння кабіни. Вона заспокоювала себе, що нарешті вільна і може почати все спочатку. Спочатку... Раптом вона почала тремтіти, хвиля шоку накрила її, і Меґ затулила обличчя руками.
Манаті помітив, що машини в заторі почали знову рухатись. Ця затримка і так влетіла йому в копійчину. Він завів двигун.
Хочете, я відвезу вас до лікарні? запитав індіанець, занепокоєний, що нею аж трусить.
Ні.
Я взяв вашу сумочку, леді. Ви впустили її, коли знепритомніли. Вона там, біля вас.
Меґ спробувала стримати тремор.
Не хвилюйтесь. Я висаджу вас у порту. Влаштовує?
Так... дякую.
Вантажівка влилась у потік транспорту і проплила повз спітнілого, розпашілого патрульного.
Террелл слухав. Бейґлер теж слухав, сидячи на підвіконні.
Зрозуміло. Чоловік мертвий, але де ж дівчина? запитав Террелл.
Вона була в машині. Я бачив, як вона сідала, відповів Лепські. Потім трапилась аварія. Густий дим і весь цей рейвах... Тут навколо товклися людей пятсот. Певно, вона якось вислизнула. Лепські розумів, що йому треба вибачатись, і відтягував цей момент.
Тож ми повернулись у точку А, підсумував Бейґлер. Голос його звучав пригнічено й покірно.
Террелл задумливо набивав люльку, потім розправив широкі плечі.
Так. Мені зараз треба поговорити з Гедлі. Треба вдаватися до жорстких заходів. Подивимося, чи погодиться мер запропонувати нагороду. Треба оголосити, що ми розшукуємо Пока Тоголо. Необхідно встановити блок-пости на дорогах і прочесати кожен закуток в індіанському кварталі.
Почувся стук у двері, й до кабінету ввійшов Джек Гатчі з архіву.
Гатчі був високим, кремезним індіанцем, волосся його вже почало сивіти. Він мав густі обвислі вуса та проникливі чорні очі думаючої людини. Він був особою, яку детективи навчилися поважати. Якщо назвати йому прізвище, описати метод проведення операції, то він тільки кивне; і рано чи пізно Гатчі ніколи не поспішав повертався із повною відповіддю.
У вихорі останніх подій Террелл зовсім забув про нього, тепер же, побачивши Джека Гатчі, він заспокоївся, як заспокоюється пацієнт, коли зявляється компетентний лікар.
Щось знайшов?
Я перевірив усі звіти. Вибачте, що я так довго, але їх там було чимало. Один звіт не збігається. У Юпітера Люсі немає двоюрідного брата.
Хто такий Юпітер Люсі?
Індіанець. Має прибутковий бізнес: експортує апельсини і володіє торговою точкою у порту, пояснив Гатчі. Він один із великих людей у порту... обачний, хитрий чоловяга. Прокручує багато незаконних справ, але завжди тримається осторонь серйозних проблем. Коли Лоусон і Додж перевіряли індіанців у порту й дійшли до його ятки, Люсі був із іншим чоловіком. Їм Люсі сказав, що це його двоюрідний брат Джо Люсі. У Люсі є брати й сестри, але тільки рідні.
Почувши це, Лепські раптом пригадав, що сказала йому дружина, якій це повідомила стара пяничка Мегітабель Бессінджер: «Вам треба шукати цього чоловіка серед апельсинів».
А ще раніше стара ворожка побачила у своїй кришталевій кулі, що чоловік, якого вони шукають, індіанець. І це теж справдилось! Тепер же...
Лепські подався вперед, не зводячи погляду з Гатчі.
Цей хлопець торгує апельсинами?
Здавлені нотки в його голосі змусили Террелла і Бейґлера разом озирнутись.
У нього нічогенький бізнес на торгівлі апельсинами.
Лепські різко втягнув повітря носом.
Це він! Я... детектив затнувся на півслові. Від однієї лиш думки про те, як відреагують Террелл і Бейґлер, коли він розповість, що дружина радилась із віщункою, його вкрив липкий піт.
Щось згадав, Томе? нетерпляче запитав Бейґлер.
У мене просто чуйка, викрутився Лепські, присоромлено пойорзавши на стільці. Я...
Але Террелл та Бейґлер вже знов уважно слухали Гатчі. Чуйка їх не цікавила, їм потрібні були факти.
Гаразд, якщо в Люсі немає двоюрідних братів... ми перевіримо його, Террелл повернувся до Лепські. Піди до ятки Люсі й поговори з цим хлопцем, якого він видає за двоюрідного брата.
Лепські тепер був певен, що цей чоловік і був Пок Тоголо. Та стара пяниця, певно, вже вихлебтала його віскі, але перше її передбачення було точним, тож у правдивості другого він уже й не сумнівався.
Начальнику... я вважаю, цей чоловік Тоголо, сказав Лепські, розпрямивши спину і дивлячись просто в очі Терреллові.
Я перевірю його, гаразд. Але що це дасть? Я не знаю Тоголо. Ніколи його не бачив. Ніхто з нас його не бачив. А я ж можу навіть спіймати кулю. Добре, якщо це виявиться якийсь шмаркач, щойно з вязниці, за яким наглядає Люсі, але, якщо це Тоголо, я можу наразитись на неприємності та ще й зірвати всю операцію.