Вони прибули до аеропорту, коли стрілки великого годинника у залі очікування показували 12:15.
Чак знайшов вільне місце серед багатьох машин, розставлених рівними рядками на парковці. Затягуючи ручне гальмо, він відчув запах власного поту.
Ось і приїхали, лялю... Останній захід! Давай... давай, ворушись!
Меґ вийшла з автівки й рушила до аеропорту.
Чак озирнувся, чи не було когось поблизу, дістав конверти з бардачка й розрізав їх ножем. Гроші висипались йому на коліна.
Перерахувавши все, він склав наявні банкноти в один конверт, а інші три зіжмакав і кинув на заднє сидіння. Потім поклав набитий ущент конверт до бардачка.
Якщо цей останній конверт виявиться на місці, в нього буде три тисячі сто доларів!
Чорт! Чорт! Чорт!
Він замолотив кулаками по керму.
«Давай же! Давай! думав він. Давай, зазомбоване стерво! Виходь, до біса, звідти!»
Потім він уявив ту мить, коли зупиниться на шосе, відкриє бічні дверцята й викине її геть.
Чак уявляв, як вона стоятиме на узбіччі шосе й дивитиметься йому вслід.
Чорт забирай! Це буде така мить!
Ми можемо тижнями тут чекати, понуро констатував Лепські, влаштовуючись на стільці.
Сходжу за кавою, гаразд? Джейкобі рушив до дверей.
Раптом із рації прозвучав голос Бейґлера. Двоє детективів завмерли, зосереджено слухаючи.
Бейґлер повідомив, що чоловіка й жінку, без індіанця, помітили на шляху до аеропорту. На жаль, патрульна машина втратила їх із поля зору.
Спускайся в залу, Максе, наказав Лепські, коли Бейґлер відключився. Починається.
Але нагорода за довге очікування зявилась лише о 12:15. Першим дівчину помітив Джейкобі, Лепські побачив її, коли вона вже цілеспрямовано крокувала до ряду телефонних будок.
Він прискіпливо роздивився підозрювану: висока, хворобливо бліда дівчина з довгим прямим білявим волоссям та відсутнім виразом обличчя. Коли вона рвучко відчинила дверцята будки В, Лепські остаточно переконався, що це саме та, на кого вони чекають.
Він натиснув кнопку звязку на рації.
Схоже, вона на місці! Білявка у білому светрі та синіх джинсах-гіпстерах. Вона зараз у будці. Не оточувати... стежте на відстані! Лепські вимкнувся.
Сам детектив вийшов із кабінету й поспішно спустився у залу очікування.
Дівчина вже йшла геть, розмахуючи сумкою. За нею стежив Джейкобі.
Лепські стрімголов кинувся до телефонної будки, коли опасистий кремезний чоловік вже відкрив її дверцята.
Поліція! гаркнув Лепські своїм фірмовим голосом копа, відштовхнув плечем чоловіка й перевірив телефон-автомат. Конверт зник! Лепські відступив, пропускаючи товстуна, що увесь цей час витріщався на нього, й швидко пішов за Джейкобі.
Це була саме та жінка!
Лепські увімкнув рацію.
Це вона! Вона виходить! Він вибіг на вулицю, коли дівчина вже йшла до паркувального майданчика. Лепські
схвально кивнув, побачивши, як Джейкобі збочив і рушив до своєї машини. Вона йде парковкою, Дейве! Їдьте до північного виходу й чекайте. «Бюїк» 55789. Хапайте їх, щойно вони зявляться біля виїзду. Енді! Перекрий південний вихід. Вимкнувши рацію, Лепські побіг до машини Джейкобі, заскочив у неї. У Джейкобі рація була увімкненою й передавала інструкції шістьом патрульним машинам, які стояли в оточенні десь за кілометр від аеропорту.
Водії патрульних машин знали, що робити. Автівки були розкидані так, щоб перекривати кожен виїзд із Парадайз-Сіті. Це було їхнє завдання. Три поліцейські машини в аеропорту мали би переслідувати «бюїк», якщо він поїде назад до міста.
На звязок вийшов Дейв Фаррелл.
Північний вихід, Томе. Вони прямують до міста. Я за ними.
Поїхали, сказав Лепські й Джейкобі завів автівку.
Тож, прокинувшись по обіді, він виштовхав себе з ліжка, розуміючи: найменше, що зараз слід зробити, приїхати вчасно в аеропорт і зустріти матір, навіть якщо вона вбє його на місці. Від похмілля він почувався, ніби перемелений через мясорубку. Щойно сівши за кермо спортивного «ягуара», Девід Джексон-молодший зробив добрячий ковток шотландського віскі, пляшку якого завжди тримав у машині. Це бодай трохи полегшило нестерпний головний біль.
Поглянувши на золотий годинник, Девід зрозумів, що має усього пятнадцять хвилин, аби домчати до аеропорту, перш ніж літак його мами приземлиться.
Підбадьорений алкоголем, він прийняв цей виклик і помчав униз бульваром до аеропорту на швидкості пілота Формули-1 з навичками малої дитини.
Від трьох зіткнень його автомобіль врятувала лише вправність інших водіїв. Виїхавши з потоку міського транспорту на шосе, Девід втиснув педаль газу в підлогу. Машина рвонулась уперед. Він поглянув на годинник. Була 12:30. Коли їдеш на швидкості 177 кілометрів на годину, відволікатися від дороги нерозумно, а дивитися на годинник фатально.
Продовгуватий капот «ягуара» врізався у бік запилюженого синього «бюїка», який зненацька вилетів на шосе з дороги, що вела до аеропорту.
Сила удару розвернула «бюїк» упоперек шосе. Третя машина, не в змозі зупинитися, врізалась у нього й заглухла.
«Ягуар» знесло з дороги, він перекинувся, впав на дах і вибухнув. Девід Джексон-молодший помер ще до того, як полумя перетворило його тіло на обвуглений шмат мяса.