Останні десять кроків від будинку Пок подолав одним стрибком і кинувся до паркувального майданчика. Макнейл зібрався з силами і змусив себе підняти зброю. Пок озирнувся. Побачивши націлений на себе пістолет, він відскочив убік саме тієї миті, коли Макнейл вистрілив. Потім індіанець зупинився, щоб прицілитись, і вистрілив поліцейському просто в голову. Роззирнувшись, він кинувся до паркувального майданчика, чорні очі вишукували небезпеку. Його зустрів десь із десяток машин, залишених на ніч на парковці. Знайти незамкнену зайняло не більше хвилини. Він заскочив на заднє сидіння, закрив дверцята і скрутився калачиком на підлозі.
Коли багряний від напруги Андерс, хекаючи, прибіг на парковку і знайшов тіло Макнейла, Пока вже ніде не було видно.
Короткого погляду було досить, щоб Андерс зрозумів: Макнейлові не допомогти. Він вихопив у поліцейського пістолет й обійшов паркувальний майданчик аж до дальнього виходу, переконаний що вбивця скористався саме ним. У цей час на парковці зявились троє чоловіків. Побачивши Андерса з пістолетом у руці й розпізнавши за уніформою швейцара готелю «Плаза-Біч», ці троє набрались хоробрості й побігли за ним.
Пок спокійно спостерігав, як троє чоловіків вибігли з парковки, потім дістав хустинку, ретельно витер гвинтівку. Індіанець зі співчуттям подумав, що доведеться залишити її. Він підняв сидіння і запхав гвинтівку подалі з очей.
Людей на парковці більшало. Сирени поліції та «швидкої» жахливим шумом розривали повітря. Вислизнувши з машини, рухаючись неквапом, Пок підійшов до натовпу, що скупчився навколо мертвого полісмена. Натовп прийняв його за свого. Він
усе ще стояв там, витріщаючись разом з усіма цікавими, коли парковку заповнили поліцейські. Пок дозволив, щоб його, разом з усіма іншими, відтіснили, і, опинившись на головному бульварі, неквапом повернувся до «бюїка».
Доки усе це відбувалось, Чак приєднався до натовпу людей, що скупчився навколо тіла місіс Данк Бровлер. Піт заливав його чоло. Ніхто не звертав уваги на Люсі собаку покійної і вона розгублено стояла на краю тротуару. Чак нахилився над собакою і потягнувся рукою до нашийника. Люсі не любила незнайомців. Вона відійшла. Сиплючи прокльонами, Чак міцно схопив її. Ніхто цього не помітив.
Лише після того, як поліція відновила порядок, після того, як хтось із працівників готелю вибіг, щоб накрити тіло міс Данк Бровлер простирадлом, після того, як зник натовп, помічник керівника готелю, який був любителем собак, згадав про Люсі. Він же й знайшов багажну бірку, причеплену до нашийника Люсі. На бірці друкованими літерами було написано:
КАРАТЕЛЬ
Чотири
Усі вони ганялися за одним чоловіком швейцаром Джеком Андерсом, який допоки був єдиним, хто хоч краєм ока бачив Карателя. Але, перш ніж вони встигли дістатися до нього, Андерс зник, мов крізь землю провалився. Під час короткої розмови з директором готелю «Плаза-Біч» мерові Гедлі вдалося переконати його, що Андерсові краще на якийсь час забратися подалі з міста, до свого брата, який жив у Далласі. Андерс був достатньо розумним, щоб правильно оцінити ситуацію. Старі зморшкуваті багатії вже не будуть такими приязними до нього, якщо він зявиться на телебаченні. Красуватись у світлі рамп їхня прерогатива, а не якогось швейцара.
Перед тим, як Андерса таємно вивезли з міста, сержант Бейґлер і начальник поліції Террелл, у присутності мера Гедлі, допитали його.
Бейґлер знав, що має справу зі старим солдатом, який мав гострий розум і спостереженням якого можна довіряти. Він знав, що Андерс не вдаватиметься до перебільшень, щоб додати ваги своїй персоні, як це зробили би багато людей на його місці. Сержант був певен: свідчення Андерса будуть достовірними.
Не поспішай, Джеку, почав Бейґлер. Давай повторимо все ще раз. Він поглянув у свої нотатки. Місіс Бровлер завжди виходила з готелю о 09:45, правильно?
Андерс кивнув.
Це був її постійний розпорядок?
Андерс знову кивнув.
Цей розпорядок... як давно вона його притримувалась?
Відтоді, як оселилась у нас десь пять років.
Місіс Бровлер була добре відомою особою. Ви могли би сказати, що вона була ексцентричною, правильно?
Саме такою вона й була, правильно.
Тож багато людей могли знати, що з готелю вона вийде саме у цей час.
Так.
Гаразд, Джеку. З цим ми розібрались. Давай перейдемо до пострілу. Ти говорив із нею, коли це сталось. Повторімо все ще раз.
Як я вже говорив, я побачив рану на її голові, а з того, як вона впала, зрозумів, що стріляли з рушниці високошвидкісною кулею, розповідав Андерс. Я озирнувся. Було лише одне чи два місця, де міг заховатися снайпер, але найзручнішим місцем був дах нічного клубу «Пелота». Я поглянув у той бік і побачив убивцю.
Тепер повільніше, попрохав Бейґлер. Ти вже говорив нам, що встиг помітити вбивцю. Давай про це трохи докладніше. Я не прошу тебе називати конкретні факти. Я хочу почути твоє загальне враження. Розумієш? Не переймайся тим, правильне воно чи хибне. Просто поділись своїм враженням.
Андерс на хвилю замислився.
Я побачив рух. Я не розгледів чоловіка. Був лише рух. Через цей рух я зрозумів, що там, на даху, людина. З того, як швидко цей чоловік зник з очей, я зробив висновок, що це і був снайпер, тож я кинувся за ним.