Ви відмовляєтесь? повільно промовив юнак здивованим тоном. Ви знаєте, що ставити нас, аристократів, в дурне становище досить небезпечна справа? роздратування в молодому голосі вже навіть не задзвеніло, а засурмило. Та на Болиця це не справило жодного враження. Він стояв, широко розставивши ноги, і стискав у жилавих руках нагая.
Так, вашамосць, холодно кинув він.
А ви знаєте, що одна з дівчат, яких ви налякали, то племінниця вашого старости Юзефа Пауліна Сангушка, а інша взагалі дитина дочка графа Ігнація Цетнера, великого коронного обозного?!
Я вирішу це питання з паном Юзефом, тихо прошелестів кат, даючи знак своїм підручним, що негайно вийшли з темного закутка. Виглядали вони досить страхітливо, бо обличчя свої закривали платками, а в руках тримали залізні палиці. Було очевидно, що так просто віддавати свою здобич кат не збирається. Зі свого боку це неабияк збісило шляхтича.
А тепер серйозно, Болицю. Я думаю, ти знаєш, чому я тут, панок змінив тон на більш серйозний і вже не виглядав таким дурником, яким хотів здаватися спочатку.
Уявлення не маю, вашамосць. Хоча ні, рятуєте вязня для ваших панянок. Ви ж тільки-но таке розповідали... удавано здивувався забудькуватості пана кат.
Не прикидайся! Ти знаєш, що я прийшов за ним, юнак витягнув руку в бік катованих, і Голота, який подякував уже тільки Богові за порятунок, розгублено побачив, що вказують не на нього, а на його колегу по нещастю, який висів на дибі у безпамятстві.
Мені потрібен Бергхольць мій орендар...
Чаклун, що чарами закохав у себе пані Скідницьку? єхидно проказав Болиць. У вас також нерозділене кохання і вам потрібні чари? О, я розумію, що такого майстра любовної магії ще пошукати. Зачарована Скідницька в самій сорочці лізла до нього у вікно...
Припини дуркувати, кате! То все маячня, і ти прекрасно про те знаєш! Скідницька сказилася й сама за ним бігала по пятах, як молода кобилиця, а коли він виявився байдужим до її кістлявих ключиць, вигадала недолугу історію про чаклунство! палко вигукнув панич.
Чому ви мені це розповідаєте? То суддя й лавники винесли вирок, я ж лише його виконую, пане! проговорив кат.
Суд? Пхе, збіговисько дурнів на чолі з тим товстим бовдуром? Я сміявся, коли почув звинувачення, я запевняв бідного Бергхольця, що то все дурний жарт, я сміявся на суді, бо більш химерних історій не чув. Але коли ті недоумки присудили Бергхольцю те, що присудили... Це можливо тільки в такій дупі, як Кременець, де про цивілізацію не чули, зате відьом і чаклунів бачать під кожним парканом! Я не хочу, аби ти мучив ні в чому не винного хлопця, єдина вина якого у тому, що його румяна мармиза надто подобається дівкам.
Це все одно не дає вам права...
У мене є всі права...
Які це? поцікавився Болиць.
Право сильного! Ти, я бачу, почав забуватися! Оті страшні історії, які розказують про тебе в Кременці, зовсім задурили тобі голову. Та ти знаєш, псякрев, хто я такий?! аж задихнувся від люті юнак, якому явно набридло сперечатися.
Ви Міхал Єжи Вандалін Мнішек найменший син покійного великого підкоморія литовського і небіж міністра Єжи Августа Вандаліна Мнішека, замість ката відповів кволим голосом Голота. Магнат-мандрівник, продовжив він, змалечку подорожуєте Європою.
А це ще хто? здивовано підійшов ближче до Голоти магнат Мнішек.
Знаю, бо бачив вас у Берліні, вів далі Голота своїм звичайним голосом, хоча щосекунди хотів істерично заридати й заволати: «Заберіть мене звідси!». Кажуть, ви брали уроки у знаменитого Філідора, і я чув навіть, що здивували його своїм сицилійським захистом.
Зрештою, він не дуже довго дивувався. Не минуло й години, як Філідор розбив мене в пух і прах, вражено промовив Мнішек, який усе вдивлявся в обличчя вязня. Ви граєте в шахи? Звідки ви знаєте про мої партії з Філідором? він зацікавлено дивився на Голоту, що вів світські бесіди, попри те, що його закривавлені ноги були досі затиснуті іспанським «взуттям».
Так, я грав кілька разів з Легалем де Кермюром, учителем Філідора. Він навіть хвалив мене, але, я думаю, то була звичайна галльська ввічливість, бо я заплатив за партію зі знаменитістю немалі гроші, Голота скривив рота у подобі усмішки. Але зараз, як ви бачите, я знайшов собі цікавіше заняття, вказав він очима на свої кінцівки в лещатах.
Міхал Мнішек реготнув, але відразу ж перестав, зрозумівши, що жартує вязень явно з останніх сил.
Так, іспанський черевик це ще гірше, ніж сицилійський захист, безперечно. Правда, я бачив людину закатовану залізною дівою. Ще те видовище... Мнішек демонстративно здригнувся. Але що вас сюди привело? Чи, може, й ви чаклун, відьмак? Бо тут, знаєте, люблять палити різних некромантів та знавців чар.
Боже збав. Ніякої магії, бо тоді я не сидів би тут, а полетів, проказавши закляття. Бажано кудись ближче до тепла і моря, наприклад, у Неаполь... Голота і Мнішек засміялися.
І я б теж! Але ж справді, що ви тут робите?
Вибачте, я вам не заважаю, шановні? намагався обуритися Болиць, та Мнішек лише роздратовано махнув рукою. Болиць замовк і люто дивився на панича.