Ще не дійшовши до каналу, Бхомбол побачив, що назустріч йому несуть запнуті білою тканиною ноші. В них, мабуть, сидить якась жінка. Незабаром свято Пуджі, і вона, можливо, їде до батька, його двоюрідна сестра Рані теж приїжджає на свято додому в паланкіні. Голоси носильників чути здалека. Почувши їх, усі виходять з хати. Паланкін зупиняється у дворі, і одразу ж із носилок, сміючись, вискакує Рані. Син Рані Кхокон великий пустун. Усі казали, що він удався в дядька Бхомбола. Бхомбол дуже любив його. Кхокон мав звичку перекидати Бхомболову чорнильницю. В його підручнику англійської мови Кхокон не залишив жодної сторінки. Побачивши книгу, він одразу ж простягає до неї рученята. Розкриє книгу, зручно вмоститься й вимовить: «Аа!!» А Рані каже йому: «Не чіпай, бо вдарю». А хіба можна бити такого малюка? Бхомболу захотілось побачити Кхокона. Коли Кхокон приїде, то неодмінно шукатиме його по всьому будинку. Хай шукає Мине багато днів, і Бхомбол привезе йому цілу купу іграшок
Носильники повагом пройшли повз Бхомбола.
Канал був дуже вузький і мілкий. Бхомбол легко перебрів його. Вибравшись на протилежний берег, він уже цілком виразно почув звуки барабана й флейти. Що там відбувається? До Пуджі лишилося ще чотири дні. Бхомбол завернув до села. Він вирішив заночувати там, а вранці знову вирушити на захід, до Калькутти.
Ввійшовши в село, Бхомбол поминув кілька дворів і вийшов до намету, напнутого перед одним з будинків. В наметі було повно людей, багато хто сидів просто на землі. Поряд з наметом під деревом манго барабанщики били в барабани. Бхомбол ступив ще кілька кроків, і в носі йому залоскотав запах смажених коржиків.
Що тут відбувається? спитав він одного чоловіка.
Той, жуючи, саме вийшов з намету. В лівій руці він тримав бетель і склянку пантуа, а права була стиснута в кулак. Живіт його скидався на мішок з половою.
Онукові добродія Рая сьогодні вперше дали рису, відповів він. Іди он туди, там усі дітлахи.
Бхомболу хотілося їсти, але він соромився ввійти без запрошення. Він неквапом рушив до намету.
Ей, хлопче, ти чого тут стоїш? пролунав голос поруч нього. Ходімо зі мною.
Бхомбол оглянувся
й побачив товстенного усміхненого чоловіка з світлою шкірою і блискучою лисиною на всю голову. В руці він тримав нову люльку, на ногах у нього були нові дерев'яні сандалі. На грудях у товстуна висів білий шнур.
Ей, Норохорі, сказав він, посади цього хлопчика. Спочатку нагодуйте досхочу дітей. Чому ви цього не робите? І, гупаючи сандалями, він ступив уперед.
Зараз, зараз, відказав Норохорі. Бачте, вони прийшли всі зразу, а місць не вистачає Йди, хлопче.
Норохорі взяв Бхомбола за руку й повів за собою.
Мерщій біжи, кинув він на ходу слузі, у господаря погасла люлька.
Слуга подався до виходу. Тільки тепер Бхомбол збагнув, що чоловік з люлькою був пан Рай.
12. БЕНКЕТ
З одного боку в дворі сиділи дітлахи, з другого старі. Хлопчаки галасували. Частували тут, видно, донесхочу. Коли прийшов Бхомбол, саме роздавали смажені в маслі солодкі коржики лучі. Усі кричали:
Ще, ще!
Спочатку посідайте всі, сказав чоловік, котрий, тримаючи кошика на голові, роздавав лучі. Не по одній, а по десять одержите, якщо поїсте. Теж мені їдці! Один з'їсть півтора, другий два, а третій од сили три коржики, та й то доведеться розпустити паски. Сідайте, сідайте
З самого краю було одне вільне місце. Поряд на веранді лежали мати, а на них бананове листя і череп'яні кухлі. Норохорі приніс із веранди мату, кілька бананових листків і порожній череп'яний кухоль; поклавши все це на землю, він сказав Бхомболові:
Сідай. Як тебе звати?
Бхупендронатх Чакі.
Ага, он як! Ну сідай.
Тепер Бхомбол уже не соромився свого одягу. Він побачив, що добра половина хлопців була без сорочок і скидалася на дикунів.
Бхомбол сів. Хлопчик, що сидів поруч з ним, зиркнув на нього і щось стиха сказав своєму сусідові. Обидва захихикали. Бхомбол суворо поглянув на них. Але більше вже не звертав ні на кого уваги: принесли коржики, тушковані овочі, смажені баклажани і варені гарбузи. А незабаром мали принести ще й риб'ячі голови, Бхомбол почув це від хлопців.
Хоча Бхомболові дуже хотілося їсти, він не став накидатися на те, що подали спочатку. Йому хотілося побачити, що буде під кінець. Він тільки з'їв два коржики, але не забув і про рибу. Риба була зовсім свіжа її привезли з маєтку пана Рая в Шітолпурі. Після риби подали кабачки з тамариндом, потім кисле молоко. Бхомбол не любив кислого молока. Не встигли гості упоратися з ним, як принесли боде.
Сусід Бхомбола розпустив пояс. Хлопчак, що сидів навпроти, встав і зробив те саме. Живіт у нього надувся, як у Ганеші. Облизуючи пальці, він озирнувся довкола. Мабуть, розшукував свого батька, щоб сказати йому, що більше не може їсти.
«Дурень, нічого не розуміє! подумав Бхомбол. Після кабачків саме й починається найсмачніше». Бхомболові поклали на банановий листок жменю боде, солодкого, наче стиглий виноград. Потім принесли макітру з кхіром. Дітлахи голосно закричали: