От що може наробити одна-єдина хромосомна мутація, яка, вважається, сталася 3,8 млн років тому17. Чому природний добір підтримав таке? Бо «мачо»-стратегія з бійками та прикрасами дорого коштує організму, тож альтернативи заохочуються.
Будівельники-звабники
Види, у яких головна мета самців паруватись і тільки паруватись, можуть влаштовувати справжній бродвейський мюзикл, де прекрасне вбрання супроводжується голосними звуками й неймовірними танцями чи виступами, як це відбувається серед багатьох колібрі та райських птахів. А знамениті наметники додають до виступу ще й майстерно
прикрашену сцену у вигляді намету і майданчика перед ним. Чи то радше сам виступ додається до сцени справжнього витвору мистецтва.
У цих птахів, що мешкають в Австралії та Новій Ґвінеї, так само як у згаданих вище видів, самка будує гніздо, відкладає яйця, виховує пташенят самотужки. А самець робить тільки одне. Те саме, що дало назву цим птахам. Намет, або ж шалаш. Власне, для того, аби привабити самку та переконати її обрати саме його.
Намет це дуже складна справа. Подивімося на споруду прекрасного наметника фіолетового (Ptilonorhynchus violaceus). Вона має бути абсолютно симетрична, зведена з однакової довжини й товщини гілочок, правильно пофарбована соком ягід всередині. Майданчик біля намету має бути облаштований помостом з гілочок і щедро декорований різними кольоровими предметами. Особливо важливим кольором для наметника фіолетового є синій, який рідко трапляється в природі. Самець має гарно погарувати, аби здобути і викласти у красивий візерунок блакитні квіти, крила метеликів, пластикові кришки від пляшок та інші багатства. Самці часто крадуть один в одного сині та блакитні деталі декору й навіть руйнують намети суперників. І все це тільки задля того, аби самка звернула увагу саме на їхні намети.
А ставки жінок ще вищі. Памятаємо гіпотезу «хороших генів»? Згідно з нею, намет це маркер розумного, сильного, здорового самця. Самка обирає найкращі гени для майбутніх дітей і в жодному випадку не має помилитися. Вона оцінює будову зсередини, оглядає майданчик, декор, а самець тим часом виконує перед нею доволі активний танок з присіданнями, випадами, різкими розкриваннями крил і голосними звуками. Цей танок також дуже важливий для майбутнього парування.
На ютубі можна знайти багато відео такого танку й самця, що має прекрасний намет, купу блакитних прикрас на майданчику, дуже старається, але його дама летить геть (див. посилання). Чому?
Бо важливим виявляється не тільки намет, майданчик, декор, танок і співи. А ще те, наскільки самець помічає, чи подобається це все самці. Те, як він відстежує її зворотну реакцію. Агресивний танок, випади й наскоки можуть налякати обраницю. І вона полетить деінде. І тоді все виявиться марним.
Аби перевірити це, американські дослідники у 2006 році розробили робота самку наметника. З його допомогою вони демонстрували самцям позу наляканої дами в наметі і дивилися, наскільки хлопці «здають назад» у своїх демонстраціях, якщо помічають, що щось іде не так. І виявили сюрприз-сюрприз! що жінки й справді, звісно, люблять «багатих, успішних і напористих», але шанси залишити свої гени набагато вищі в тих самців, які під час демонстрацій звертають увагу на обраницю та корегують свою шлюбну поведінку згідно з її вподобаннями18.
Отак: почали з наметів, а закінчили прописними істинами. Які дехто із «царів природи», на жаль, не здатні осягнути й досі. Емоційний інтелект важливий. Навіть без мети створити сімю чи міцну пару. Наскільки ж важливішим він стає для тих, хто обирає шлюбного партнера надовго, навіть на все життя?
Забіги по воді
У далекій Північній Америці, на водоймах Орегону, живуть два цікавих види майже близнюки. Називаються вони пірникоза західна (Aechmophorus occidentalis) та пірникоза Кларка (Aechmophorus clarkii) (українською вони пірнікози, бо пірнають і з «ріжками»). В обох існують два елементи шлюбних демонстрацій. Вони виконують неймовірний парний танок на воді, якій закінчується феєричним шоу одночасними стрімкими перегонами птахів просто поверхнею води. Відео цих синхроних перегонів, накладених на різну музику, наразі сповнений весь ютуб (див. посилання). Ці пірникози вважаються найбільшими хребетними тваринами, здатними в буквальному сенсі ходити по воді, тобто радше бігати, бо такі парні забіги забезпечують висока швидкість руху птаха в поєднанні з пласкою стопою та з високою швидкістю її ударів об поверхню води19. Синхронність забігу визначає майбутнє пари. Якщо обидві птахи витримали темп, вони переходять до другої фази одночасних рухів головою та шиєю і церемонії демонстрації одна одній водної рослинності у дзьобі (див. посилання).
Якщо навесні, десь у квітні, ви вийдете прогулятися біля будь-якого ставу чи озера з великим плесом та невеликою кількістю заростей очерета по берегах, то обовязково побачите пару витончених водоплавних птахів з довгими шиями, гострими дзьобами й смішними «ріжками» з пер на голові. Це пірникози великі (Podiceps cristatus)
європейські родичі пірникоз західної та Кларка, чудові пірнальники і турботливі батьки. Подружжя виду будує велике плавуче гніздо-пліт з водної рослинності, дбайливо прикриває кладку водоростями, коли треба кудись відлучитися, і тягає малих пташенят у себе на спині. Вони не вміють кумедно бігати по воді, зате так само виконують синхронний танок з демонстрацією водної рослинності у дзьобі. Ці танці «другої фази» відбуваються не тільки під час утворення пар ранньою весною, але й у тих птахів, де міцні пари вже давно створені й подружнє життя триває.