Мідна розмінна монета місцевого виробництва, Херсонес, Х ст.
Намисто зі срібних монет Російської імперії і мідно-нікелевих монет СРСР.
Зміни у Римській імперії не могли не позначитися і на житті міст Північного Причорноморя, а також і прилеглих територій.
Славне місто Херсонес після багатьох століть перебування в статусі незалежної держави, кінець кінцем під назвою Херсон (на Русі його іменували Корсунь) перейшло під контроль Візантії.
Призначені з Константинополя чиновники щорічно отримували з імперського бюджету певну
кількість золота. Відома за документами сума виплат складала 864 номізми, що становило близько 4,8 кг золота. Технічно доставити подібний вантаж кораблем було легко. Але у реальному житті намісники у Херсоні не могли повсякчас розплачуватися золотом з найманцями, за послуги або купувати продовольство. Потрібна була і срібна, і мідна монета. Так ось, на одну срібну монету-номизму припадало за поточним курсом близько 288 мідних фоллісів, тобто імператорська субсидія теоретично відповідала майже чверті мільйона мідяків, навіть транспортування яких, не згадуючи про виготовлення на монетному дворі славного міста Константина, було досить коштовною оборудкою.
Монета імператора «гальської» імперії Доміціана, що була знайдена в 2004 р. у Великій Британії.
Тоді ж і було згадано про колишні привілеї херсонеситів карбувати власну монету. Фолліси, мідяки, вирішено було виготовляти на місці. Для цього вже у Херсоні зразки монет із монограмою правлячого імператора відбивали на глині, роблячи форму на кілька десятків відливок. При цьому форма при висушуванні ставала меншою, отож на подібному виробництві валюти можна було заощадити метал. Намісники Херсона, а водночас підприємливі громадяни отримали можливість необмеженої емісії, що, одначе, не надто сприяло порядку у міських фінансах. Зате і через тисячу років археологи щорічно знаходять серед руїн Херсонеса-Херсона мідні монети з монограмами імператорів із далекого Константинополя, колишньої столиці великої та могутньої імперії.
Кожен римський імператор, приходячи до влади, одразу ж намагався випустити монети зі своїм імям і зображенням. Деякі імператори правили зовсім недовго лише кілька тижнів, але встигали випустити свої монети, і навіть про сам факт iснування деяких імператорів нам відомо лише завдяки знахідці всього однієї чи двох монет. Так, про існування імператора Марка Сільбаннака (MARCVS SILBANNACVS), який претендував на владу в Римській імперії імовірно в 248 р. н. е., відомо лише по одній срібній монеті, що зберігається в Британському музеї. Ніяких інших відомостей про цього імператора не збереглося.
Всього лише завдяки одній монеті, знайденої 1900 р. неподалік від міста Бордо у Франції, стало відомо і про існування імператора Доміціана (DOMITIANVS). Він претендував, імовірно в 268 р. н. е., на владу в «гальській імперії», що відкололася в 260 р. н. е. від Римської імперії, та проіснувала до 273 р. н. е. і займала територію сучасних Франції, Іспанії, західної частини Німеччини і південної та центральної частини Британії. 2004 року у південній частині Британії археологи знайшли ще одну монету цього імператора, але ці дві монети то усе, що ми знаємо про цю людину, яка керувала деякий час величезною країною.
Перші сторіччя існування Римської імперії були періодом розквіту монетної справи у Європі. Майже кожна з римських монет, карбованих у період з II ст. до н. е. до кінця III ст. н. е., була твором мистецтва. Надалі, коли імперія почала відчувати все більш серйозні труднощі, повязані, як з внутрішніми негараздами, так і з навалами варварів, якість виготовлення римських монет різко погіршилася. Зображення римських імператорів і імператриць стали втрачати портретну схожість.
З падінням 476 року Західної Римської імперії монет в Європі стали карбувати набагато менше, а якість їхня стала набагато гірше, ніж якість монет, що карбувалися під час існування імперії. Центри карбування монет, як і центри світової торгівлі, перемістилися на Схід, до Візантії (у Східну Римську імперію), а також далі в Азію, у державу Сасанідів. У VII ст. державу Сасанідів, а також більшість азіатських володінь Візантії і всю Північну Африку захопили очільники Арабського халіфату. Саме срібні дирхеми деяких арабських халіфів стали на декілька століть основною світовою валютою, яку використовувала більшість купців у всіх країнах. Ці монети були в обігу всюди від Середньої Азії і Північної Індії на сході до Іспанії на заході і від Північної Африки і спекотного Аравійського півострова на півдні до фіордів Норвегії на півночі. Монети деяких сасанідських царів, а також монети багатьох арабських халіфів знаходять і на території України, де вони упродовж кількох століть слугували для розрахунків між місцевими та заїжджими купцями.
Монета перського царя Йездігерда Другого з династії Сасанідів, який правив між 439457 рр.
Арабський дирхем, VIII ст. н. е.