«Послуги Googleце не сервер,писав я,а величезна кількість інтернет-серверів, це не браузер, хоч користувач отримує їх у браузері. Головний пошуковий сервіс компанії не зберігає контенту, який знаходять користувачі. Телефонна розмова відбувається не тільки на телефонах співрозмовників, а в мережі між ними, так само й Googleце ніби простір між браузером, пошуковою системою і сервером, звідки надсилається запит на контент, ніби рушійна сила чи посередник між користувачем і його онлайн-діяльністю».
І Netscape, і Googleсофтові компанії, але Netscape належала до світу софту Lotus, Microsoft, Oracle, SAP та інших компаній, які починали за часів технологічної революції 1980-х, а Google можна порівнювати з такими інтернет-додатками, як eBay, Amazon, Napster, DoubleClick та Akamai.
Коли завершилася доба Web 2.0 і почалася доба мобільних телефонів і соціальних мереж, а нині«інтернету речей», принцип лишився незмінним. Додатки живуть в інтернетіміж пристроєм і віддаленими серверамиа не лише на пристрої в руках користувача. У публікації «Софт, що виходить за межі девайсу» (Software Above the Level of a Single Device) я описав цей принцип: процитував фразу Девіда Стуца, головного розробника ПЗ Open Source компанії Microsoft, з його відкритого листа до компанії у звязку зі звільненням 2003 року44.
Принцип досі є актуальним. Описуючи софт поза межами пристрою, я мав на увазі не тільки веб-додатки на зразок Google, а й гібридні додатки (скажімо, iTunes), що базуються на трьох ярусах софтумузичний сервіс у хмарі, особистий додаток на ПК і портативний девайс (на той часайпод). Сьогоднішні додаткище більш ускладнені. До прикладу, Uber. Система (тепер уже язик не повертається називати це «додатком») одночасно запускає код дата-центрів Uber, GPS-супутників, програм відстеження руху транспорту в реальному часі й додатків на смартфонах сотень тисяч водіїв і мільйонів пасажирів. Така собі складна хореографічна постановка даних і пристроїв.
Колективний інтелект
Веб-додатки, які пережили крах доткомів, відрізнялися від тих, що загинули, ще й тим, що кожний на свій лад обєднали колективний інтелект користувачів. Googleце агрегатор сотень мільйонів сайтів, розроблених людьми з усього світу. Компанія оцінює і структурує сайти за допомогою прихованих сигналів власних користувачів і розробників сайтів. Amazon не тільки обєднує продукти світової мережі постачальників, а й дозволяє користувачам формувати базу даних продукції, писати огляди і ставити рейтинги. Отже, «силою натовпу» відсортовуються найкращі товари.
Я побачив прояви цієї моделі в тому, як інтернет запустив глобальну співпрацю над проектами Open Source45. Згодом виявилося, що я мав рацію, і модель утвердилася. Айфон вийшов у лідери на початку мобільної доби не тільки завдяки тачскріну і модному інноваційному дизайну, а й завдяки App Store, що дозволив світовій спільноті девелоперів додавати нові фічі у вигляді додатків. Соціальні мережі на зразок YouTube, Facebook, Twitter, Instagram і Snapchat теж вийшли на високий рівень, позаяк згуртували внески мільярдів користувачів.
Коли мене запитували, що прийшло на зміну Web 2.0, я миттю відповідав: «додатки на колективному інтелекті, що запускаються більше даними від сенсорів, ніж інформацією, яку набрали на клавіатурі люди». Без сумніву, прогрес у таких напрямках, як розпізнавання мови і зображень, відстеження руху транспорту в реальному часі й безпілотні автомобілі, залежить від величезного масиву даних, переданих сенсорами з підєднаних пристроїв.
Нинішня лихоманка навколо автономного транспорту передбачає не лише розробку нових алгоритмів, а й збір дедалі більшої кількості даних від водіїв про умови на дорозі, і напрочуд детальні мапи світу, мимоволі створені мільйонами користувачів. Стенфорд, перемігши у змаганнях автомобілів-рóботів DARPA Grand Challenge 2005 року, подолав 11 кілометрів за сім годин, а Google 2011-гопівтора мільйона кілометрів на звичайній автостраді. Річ у тім, що Google мала таємну зброю: автомобілі з функцією Google Street View, якими керують люди, збираючи дані з камер, GPS і LIDAR (машинне бачення, що формує тривимірну картину простору). Пітер Норвіґ, директор відділу досліджень Google, колись сказав: «Програмі штучного інтелекту найтяжче розпізнати у відеозображенні світлофор. Далі вже легше визначити зелений або червоний, коли відомо, що є світлофор». (Із роками розпізнавання стало простішою задачею, але мова не про те).
Нині такі компанії, як Tesla й Uber, намагаються стати лідерами в галузі безпілотних автомобілів, бо мають великий автопарк належної техніки, сенсори якої використовуються для конкретних задач, а також для алгоритмічних систем майбутнього. Та не забуваймо: тими автомобілями керують люди. Дані, які автівки фіксують,це наступний етап згуртування колективного інтелекту мільярдів добре оснащених користувачів.
Наступний Intel Insideінформація
Інформація користувачів, що формує колективний інтелект,здавалося б, фантастика. На початку ХХІ століття більшість людей тішилася сайтами, які наповнюють користувачі (на зразок Вікіпедії), чи новими соціальними мережами (на зразок блоґів), сприймаючи великі можливості як утопію. Я наполягав, що інформація визначатиме домінування на ринку для таких компаній, як Google і Amazon. В одній тогочасній промові я підкреслив: «Революція Web 2.0 почалася з колективного інтелекту, а закінчиться наступним Intel Insideінформацією».
Intel разом із Microsoft завоювала монополію на ринку персональних компютерів настільки, що на кожному ПК красувалася наліпка Intel Inside. Компанії Intel це вдалося, бо вона стала єдиним постачальником процесорівмозку компютерів. Компанії Microsoftбо вона контролювала доступ до своєї операційної системи.
Софт Open Source й інтернет-протоколи відкритої комунікації змінили правила гри для Microsoft та Intel. Утім моя мапа підказувала, що гру не закінчено. Спираючись на «закон збереження вигідних прибутків» Клейтона Крістенсена, я знав, що слід очікувати зміщення цінностей. Новою цінністю мала стати інформація. Я був переконаний, що, досягнувши критичної маси даних, які вносять користувачі, ми матимемо так звані «мережеві ефекти».
Термін «мережевий ефект» означає: що більше людей користуються системами, то більше користі дають такі системи. Один телефонне дуже корисна річ, та, коли цим пристроєм користується достатня кількість людей, решта не може не приєднатися до мережі. Так само соціальні мережі намагалися сформувати щонайбільші бази користувачів, позаяк синхронізація відбувається не за рахунок програми, а за рахунок кількості людей, які послуговуються одним сервісом.
Мережеві ефекти, які я простежував, спершу були не такими помітними і були повязані з тим, що компанії вчилися заживати плодів із внесків користувачів. Barnes&Noble пропонувала ті самі товари, що й Amazon, але остання збирала набагато більше клієнтських відгуків і коментарів. Люди зверталися до компанії не тільки по товари, а й по колективний інтелект клієнтів. Так само, на додачу до кращих алгоритмів і готовності Google вдосконалювати продукцію, сервіс Google Search поліпшувався ще й тому, що ним користувалося дедалі більше людей. Це означало, що Google акумулювала більше даних і вчилася швидше за конкурентів, а отже, незмінно випереджала інші компанії.
Якщо повернутися до питання про наступного лідера у виробництві безпілотних автомобілів: важить не так найкраще програмне забезпечення, як володіння найбільшою кількістю інформації.
Керівництво Uber 2016 року запевняло, що сотні мільйонів кілометрів даних від водійських і пасажирських додатківбеззаперечна перевага. Та якось не віриться, що дані з додатків на смартфонах колись дорівняються до величезного масиву інформації, що Google збирає за допомогою спеціального оснащення. Тому Uber відчайдушно прагне надавати послуги, використовуючи безпілотні автомобілі, навіть якщо без водіїв не обійтися ще багато років. Tesla також отримує детальні телеметричні дані з кожної машини, а у випадку автомобілів на самокеруванні другого поколінняще й дані високоякісних камер і радарів. А от автовиробники без такої переваги сумніваються, чи достатньо даних збиратимуть сенсори для уникнення аварій чи автоматичного паркування, щоб можна було сміливо конкурувати.
Звісно, багато залежить не тільки від кількості інформації, а й від того, чи розумно її використовують. У цьому Google, Tesla та Uber суттєво випереджають традиційні автопідприємства.