Нині такі компанії, як Tesla й Uber, намагаються стати лідерами в галузі безпілотних автомобілів, бо мають великий автопарк належної техніки, сенсори якої використовуються для конкретних задач, а також для алгоритмічних систем майбутнього. Та не забуваймо: тими автомобілями керують люди. Дані, які автівки фіксують, це наступний етап згуртування колективного інтелекту мільярдів добре оснащених користувачів.
Intel разом із Microsoft завоювала монополію на ринку персональних компютерів настільки, що на кожному ПК красувалася наліпка Intel Inside. Компанії Intel це вдалося, бо вона стала єдиним постачальником процесорів мозку компютерів. Компанії Microsoft бо вона контролювала доступ до своєї операційної системи.
Софт Open Source й інтернет-протоколи відкритої комунікації змінили правила гри для Microsoft та Intel. Утім моя мапа підказувала, що гру не закінчено. Спираючись на «закон збереження вигідних прибутків» Клейтона Крістенсена, я знав, що слід очікувати зміщення цінностей. Новою цінністю мала стати інформація. Я був переконаний, що, досягнувши критичної маси даних, які вносять користувачі, ми матимемо так звані «мережеві ефекти».
Термін «мережевий ефект» означає: що більше людей користуються системами, то більше користі дають такі системи. Один телефон не дуже корисна річ, та, коли цим пристроєм користується достатня кількість людей, решта не може не приєднатися до мережі. Так само соціальні мережі намагалися сформувати щонайбільші бази користувачів, позаяк синхронізація відбувається не за рахунок програми, а за рахунок кількості людей, які послуговуються одним сервісом.
Мережеві ефекти, які я простежував, спершу були не такими помітними і були повязані з тим, що компанії вчилися заживати плодів із внесків користувачів. Barnes&Noble пропонувала ті самі товари, що й Amazon, але остання збирала набагато більше клієнтських відгуків і коментарів. Люди зверталися до компанії не тільки по товари, а й по колективний інтелект клієнтів. Так само, на додачу до кращих алгоритмів і готовності Google вдосконалювати продукцію, сервіс Google Search поліпшувався ще й тому, що ним користувалося дедалі більше людей. Це означало, що Google акумулювала більше даних і вчилася швидше за конкурентів, а отже, незмінно випереджала інші компанії.
Якщо повернутися до питання про наступного лідера у виробництві безпілотних автомобілів: важить не так найкраще програмне забезпечення, як володіння найбільшою кількістю інформації.
Керівництво Uber 2016 року запевняло, що сотні мільйонів кілометрів даних від водійських і пасажирських додатків беззаперечна перевага. Та якось не віриться,
як влучно зазначив Воллес Стівенс, завзято «шукають можливого в можливому»47. Тобто уявлення про те, як люди мислитимуть у майбутньому, допоможе вам завважувати і враховувати деталі.
Щиро кажучи, я був готовий рухатися далі. От як у вірші Томаса Еліота: потрібні слова приходять запізно, або такими, що їх неможливо вимовити; і кожна спроба новий початок, штурм хаотичних думок...48
Я втомився розповідати про Web 2.0. Назрівало щось значно більше за хмарну платформу для компютерних додатків. Соціальні мережі засвідчували, що інтернет повязує людей на глобальному рівні, і я замислився над іншою метафорою. Метафора це своєрідна мапа; часом це все, що ми маємо, уперше ступаючи на нову, затуманену землю.
Я очікував «кембрійського вибуху» в додатках колективного інтелекту, які істотно відрізнялися від додатків для настільних компютерів. Смартфони вклали камеру в руки кожного, а Twitter забезпечив платформу, звідки можна в реальному часі знайомити світ зі своїми фотографіями і текстовими повідомленнями. Мільярди людей і пристроїв переплелися, утворивши глобальний мозок. Той мозок то всі ми, підключені до мережі й наділені суперсилою.
Twitter був родючим ґрунтом для нових винаходів. Три «фішки», які ми нині сприймаємо як належне, спершу створили користувачі, а вже потім стали невіддільною частиною звичного для всіх сервісу. Символ @ у відповідь на повідомлення другого користувача зявився в листопаді 2006 року, але платформа офіційно задіяла його у травні 2007-го, коли Twitter став місцем для спілкування й оновлення статусів49. Перший ретвіт (пересилання чийогось повідомлення) опублікували у квітні 2007-го, а офіційною фічею Twitter зробили лише 2009-го.
У серпні 2007 року Кріс Мессіна запропонував використовувати символ #, позначаючи події або групи твітів50. Ми збагнули, якою потужною стала ця платформа колективних знань і настроїв, за кілька місяців, під час страшної пожежі в Сан-Дієго51. Гештеги, як їх почали називати, уже були всюди. Більшість не приживалася, але, якщо достатньо багато людей постили найпопулярніший гештег, здавалося, ніби справджуються слова Обі-Вана Кенобі із «Зоряних війн» (Star Wars): «Я відчув значні коливання Сили... ніби раптом пролунали мільйони голосів...».
Ті голоси кричали: #вибориІран; #Гаїтіземлетрус; #захопиВоллСтрит.
У липні 2009-го Twitter відгукнувся на інновації і почав давати гештеги з гіперлінками, щоб користувачі забивали їх у пошук. Тоді вже можна було переглядати пости на «трендові теми» (алгоритми групували схожі події з різними гештегами), та оливи до вогню долили гіперлінки52.