A-а, Ярвен, вітаю! всміхнулась адміністраторка. Мати ще тут. Сьогодні в неї знов якась геть пришелепкувата бабенція.
Дякую, мовила Ярвен і попростувала вестибюлем та зовсім порожній ресторан до кімнат, де звичайно влаштовували всілякі вечірки.
Готель був не надто вишуканий, і це впадало в очі з першого погляду, зате досить зручний. Тут були кімнати, де збиралися товариства, зала, зєднана з рестораном розсувною стінкою, а також кухня. Тут мамі могли швидко принести все, що вона потребувала для своїх курсів.
Вона вже давно мріяла про власні такі кімнати, але вони, як і багато чого іншого в житті (так висловлювалась мама), лишалися також питанням грошей.
І відповідь на це питання знову, на жаль, та сама: бракує грошей, сказала вона Ярвен, коли вони розмовляли про це востаннє. Мені довелося б тоді орендувати кухню, а ще краще наймати й свою кухарку, яка варила б усілякі страви, коли на курсах ми проходили б манери триматися за столом. А це не з нашою кишенею, Ярвен. До того ж цей готель не такий уже й поганий.
Однак Ярвен розуміла, звичайно, що свої курси доброї поведінки мамі хотілося б проводити, власне, в зовсім інших умовах. У стильних, зі смаком обставлених кімнатах з відповідними меблями, відповідним посудом і відповідними стравами.
Ярвен стала, прислухалась і нарешті обережно прочинила двері до зали.
Так, чудово, пані Шнеделер! приязно казала мама. Тільки ще трішечки вище підборіддя! А тепер ще раз уявіть собі, що ви ступаєте ніби по лінійці. Ні, не так! Якщо ви так розгойдуватимете стегнами, пані Шнеделер, то це справлятиме вульгарне враження. Ні в якому разі не забувайте про це. Атож, отак уже краще! Тримайте рівніше спину, не дуже розгойдуйте стегнами, ступайте, наче по лінійці! Ось у нас уже й зявилася харизма, якої так прагнемо! Це те, що треба!
Ярвен глибоко і якомога тихіше вдихнула повітря. Невеличка пухкенька жіночка, задерши вгору підборіддя, велично всміхалася.
Потім я ще потренуюся вдома в передпокої! сказала вона. Але ж і здивую я свого Карла!
Я ж бо ще минулого разу казала вам, що непогано було б, певна річ, якби ви якось привели з собою й чоловіка, промовила мама й, помітивши Ярвен, на мить поморщила чоло. А тепер, коли він став головою Обєднання громадян Адже йому доводиться частіше бувати на людях, і трохи походити на курси, люба пані Шнеделер
Я й сама завше кажу йому про це! вигукнула пухкенька пані Шнеделер і важко впала на один із потертих готельних стільців. (Не поведінка, а казна-що! Сідати треба повільно, випроставши спину.) Але мій Карл
А тепер, пані Шнеделер, потренуймося ще раз! сказала мама, і на вустах у неї, попри її рішучий голос, знову зявилася привітна усмішка. Як ми сідаємо, коли чоловіка, який би нам допоміг, поруч немає?
Ярвен обережно постукала в дверну лутку й спитала:
Можна, я на хвилинку вас перерву?
Пані Шнеделер повернула голову й вигукнула:
О, Ярвен! Голос її пролунав доброзичливо, навіть лагідно. Ти завше така чемна! Така вихована! І подала Ярвен руку.
Але ж не з-за
столу й не через плече, пані Шнеделер! нагадала мама. Що там таке, Ярвен? Невже конче було нас переривати?
Ярвен опустила очі.
Я хотіла тільки спитати, чи не можна мені пополудні почала вона. Біля школи були кіношники
Кіношники? не зрозуміла мама. Вигляд у неї був тепер майже переляканий. Які кіношники?
Вони хочуть влаштувати кастинг, проказала Ярвен. Відбір на ролі у фільмі про молодь. І я подумала собі
Кастинг?! скрикнула пані Шнеделер. Ой, як цікаво!
Про це не може бути й мови! заявила мама, так ніби й не чула, що сказала пані Шнеделер. Ти зрозуміла, Ярвен? Я тобі забороняю! Це так вульгарно! Навіть не думай мені про таке!
Але ж звідки тобі знати, вульгарно це чи ні!? вигукнула Ярвен.
Досі їй до всього цього було взагалі байдуже. Звичайна цікавість. Та й то, власне, лише через те, що туди йшли всі. А також, звичайно, через Тіну.
Та раптом вона відчула, що має піти на кастинг неодмінно.
Девяносто відсотків усіх фільмів вульгарні, заявила мама. І цим сказано все, Ярвен, ти мене зрозуміла. Пані Шнеделер, люба
Ярвен відчула, як у ній наростає лють, але заперечувати не стала. («При чужих людях ніколи не сперечаються».)
Пані Шнеделер зітхнула й, усміхнувшись до Ярвен, промовила:
Твоїй матері, либонь, краще знати! І показала на тарілку, що стояла перед нею на столі. А сьогодні ми вчимося їсти салат! Їсти салат це так складно! Але ти вже, певна річ, умієш, еге ж, Ярвен?
Ярвен спробувала всміхнутись, як це робила мама, й дипломатично відповіла:
Мама мене вчить.
Пані Шнеделер кивнула головою й сказала:
Я порекомендувала твою матір тепер уже трьом жінкам. Ми з ними разом ходимо на боулінг. Розповіла їм, скількома всілякими манерами їй завдячую.
Мама перевела погляд на Ярвен і промовила:
Сьогодні прийду знову пізніше. Конче треба додатково попрацювати з однією клієнткою. Вечерю розігрієш собі сама. Повернуся годині о девятій пів на десяту.
Ярвен кивнула головою й сказала:
До побачення, пані Шнеделер! Салат і для мене проблема! І причинила за собою двері.