Хіба він мав таке право? спитала Ярвен.
У Скоґландії королівські права безмежні ще й нині! засміявся Йоас. Як ти гадаєш, чому ми так замикаємося від решти світу? Король не дав дозволу на її розлучення, бо королівський шлюб непорушний, а крім того, в тих двох уже народилася була дитина. Та й Норлін як чоловік принцеси для двору виявився досить корисний, адже він підтримував на півночі спокій. Північани так вважали: коли наш земляк зміг одружитися з сестрою самого короля, то навіщо нам щось змінювати? Хіба не зможе й будь-хто з північних скоґландців, якщо тільки докладе зусиль, досягти таких самих вершин? Рух бунтарів на півночі втратив популярність і почав помалу згасати. Король просто не міг дозволити сестрі розлучитися з Норліном.
«Ненавиджу політику! подумала Ярвен. І тепер я напевно знаю, чому її ненавиджу. В ній завжди все так заплутано!»
Тому, повела далі Малена, вона пішла від нього потай, на свій страх і ризик. Однієї ночі виїхала зі Скоґландії і так ніколи вже й не повернулась. Король був у відчаї.
А її чоловік? поцікавилась Ярвен.
Той лише потерпав, що тепер його проженуть із двору, сказала Малена. Але королю він був, звичайно, надто потрібний. До того ж тоді король почав усе частіше й частіше радитися з Ліроном. І коли дружина короля під час пологів померла й він зостався сам з маленькою донькою, до речі, це була я, Лірон став великою розрадою в його горі. Ми з Йоасом росли вкупі, майже як брат і сестра. Одначе Лірон з Йоасом, незважаючи ні на що, ніколи не забували, хто вони.
Он як, стиха мовила Ярвен і перевела погляд з Малени на Йоаса. А далі розповідатиму я. Мені здається, тепер я знаю, що сталося насправді. Ліронові таки пощастило переконати короля, і той вирішив ухвалити новий закон на користь північан. Але, на жаль, не встиг незадовго до цього король раптово помер.
Малена відвернулася вбік. Ярвен здалося, що в очах принцеси виступили сльози.
Вибач! мовила Ярвен. Я забула, що він твій батько.
Так, півночі не пощастило! розлючено проказав Йоас. Зате як пощастило на півдні власникам рудників, плантацій та нафтових свердловин, еге ж? Тепер усе могло лишатися так, як було. Адже Норлін, отой хитрий лис, єдиний із сімї, хто після смерті королеви, смерті короля й утечі своєї дружини, принцеси, ще лишився живий і, як віце-король, став Малениним опікуном
Мерзотник! кинула Малена. Вона справді плакала.
одразу, звичайно, поклав тому закону край. Натомість швиденько почали готувати новий, який нам, північанам, уже навіть не дозволяє переселятися на південь хай навіть ми південцям і потрібні і який дає право півдню вводити на північ війська й придушувати бунтарів. Тепер цей закон мають ухвалити з усіма урочистостями й великою пишнотами.
І для цього Норлінові потрібна принцеса, додала Ярвен. Але вона зникла, і він послав Гільґарда й Тяркс знайти їй двійницю. Звідси й уся історія з кастингом.
Нарешті ти таки втямила, сказав Йоас. Майже.
Ярвен замислилась, потому, чи то стверджуючи, чи то запитуючи, промовила:
А Норлінові виявилось на руку те, що король так вчасно помер.
Йоас кивнув головою й відповів:
Лірон був у короля ще ввечері перед його смертю. З королем було все гаразд.
Ярвен кинула короткий погляд на Малену. Дівчина розуміла: принцесу боляче вразить те, що вона зараз почує. І все ж Ярвен прошепотіла:
Вони хочуть убити ватажка бунтарів, щоб той не встиг нічого скоїти! Вони не бояться вбивати. Не бояться, бо це їм вигідно.
Малена затулила долонями обличчя й заридала.
«Одначе вони розповіли мені не все, подумала Ярвен. Не знаю, чому я цього така певна, але вони розповіли мені ще не все».
20
Куди це ми? поцікавилась Ярвен.
Малена знизала плечима й відповіла:
Треба роздобути чогось поїсти. Подивитись останні новини. Я маю знати, що діється.
Гадаєш, вони публічно оголосять нас у розшук? спитала Ярвен.
Нізащо! засміялась Малена. Адже тоді випливе на поверхню те, що я зникла! Що я не підтримую планів віце-короля! Норлін знайде якусь відмовку й пояснить, чому я не очолюю разом з ним параду. Але я не маю сумніву: він аж кипить від злості. Тепер він має щось придумати й без моєї підтримки остаточно переконати народ у тому, що нам потрібні закони, спрямовані проти півночі, що нам треба ввести туди війська. Кортіло б мені знати, що ж саме він вигадає.
Ярвен не пригадувала, щоб коли-небудь у житті щось украла, але цього разу навіть не відчувала ані найменших докорів сумління. «Хто голодний, той мусить їсти, міркувала вона, стоячи насторожі на вузенькій вулиці, поки Йоас виймав шибку в самотньому будинку і обережно влазив у вікно. А тягати з поля овочі та фрукти ще рано, вони там ще зелені. Достигли тільки полуниці, а морква ще зовсім маленька й така бліда»
Йоас скочив з підвіконня на землю. У будинку він стяг з ліжка простирадло й нагріб у нього всього, що знайшов їстівного: хлібину, сир, низку сосисок, макарони (цікаво, де вони їх варитимуть?), а також бляшанки з супами, одну з яких у лісі вони відразу й відкрили за допомогою Йоасового ножа й камінця.