Ось ми й на місці! гордо промовив Гільґард і, поки Рупертус обережно з посадкової смуги відводив літака, пропелер якого все ще крутився, хоч уже й не так швидко, обернувся до Ярвен: У столиці!
Ярвен притислася обличчям до ілюмінатора. То оце так, саме так, виявляється, прилітають в аеропорт! Вогні, люди й метушня. Вона дістала з кишені мобільний телефон. Зараз уже можна буде його ввімкнути. Вона напише мамі про те, який чудовий був цей політ. І яка чудесна посадка! І що вона вже не боїться, взагалі нічого не боїться.
Ласкаво просимо в Скоґландію! сказала Тяркс і дістала свою сумку з ніші над головою. В її голосі також вчувалося щось на зразок гордощів. Бажаю тобі щасливого перебування в нас!
Перед одним з ангарів літак зупинився. Тяркс відчинила люка й відкинула трап. Назустріч їм простував якийсь чоловік у костюмі, з глибоко схованими в кишенях штанів руками.
«Якщо костюм досить дорогий, то руки в кишенях ознака недбалої поведінки, казала мама. А загалом це просто брак будь-якого смаку й стилю». Та хіба ж отак з першого погляду розгледиш дорогий той костюм чи ні.
Вітаю, Больштреме! сказав Гільґард, зістрибуючи з пілотської кабіни на землю. Ми пунктуальні, хвилина в хвилину!
«То ось він який, режисер, промайнуло в Ярвен. Чи продюсер».
Чоловік мав достоту такий вигляд, як вона завжди й уявляла собі кіношників: високий, білявий, плечі широкі, а на засмаглому обличчі тепла усмішка.
Це вона? спитав Больштрем, хитнувши головою в бік Ярвен. На перший погляд Так, може бути.
Він ступив крок до неї, подав руку й промовив:
Ярвен? Адже я правильно зрозумів тебе звати Ярвен?
Ярвен кивнула головою. Костюм був таки дорогий.
Ласкаво просимо в Скоґландію! сказав чоловік.
Мобільний телефон Ярвен подав один сигнал.
Ви режисер? невпевнено запитала Ярвен. Просто я ще нічого не декламувала Може, в мене так добре й не вийде
Атож, режисер! Так воно і є! засміявся чоловік і міцно-міцно потис їй руку. Я тут режисер. А декламування Це ми зясуємо потім. Поки що пан Гільґард і пані Тяркс відвезуть тебе на ніч до Естерлінда. Побачимося завтра вранці.
До Естерлінда? перепитала Ярвен. Це там кіностудія?
Цієї миті Рупертус зник в ангарі. Тим часом до них підійшла Тяркс.
Естерлінд це маєток неподалік від столиці, пояснила вона. Чудове місце, з усіма
вигодами. Переночуєш, нарешті відпочинеш від усіх оцих хвилювань. Адже день був у тебе досить напружений, уявляю собі!
Ярвен кивнула головою й поцікавилась:
А решта дівчат ночуватимуть також там?
Режисер недбало задудонів двома пальцями собі по скроні й промовив до Гільґарда і Тяркс:
Ну, то я піду вже. Тоді кивнув головою до Ярвен: Побачимося завтра вранці. І, не озираючись, зник край льотного поля.
Тяркс якусь хвилю ще дивилася йому вслід, потім зітхнула й нарешті згадала:
Яких дівчат? Кого ти маєш на увазі?
Тих, котрих відібрали на інших кастингах, пояснила Ярвен.
До них підкотив чорний лімузин, і за його кермом Ярвен побачила знов Рупертуса.
Тих, що приїхали теж на фінальний тур, додала вона.
Гільґард засміявся й відчинив перед нею дверцята.
Поки що наша фаворитка ти! сказав він. Я думав, ти вже й сама це зрозуміла. Ти наша абсолютна фаворитка! І поки не розчаруєш нас, роль буде твоя.
Крім мене, зовсім нікого немає?.. Я єдина кандидатка? злякано перепитала Ярвен.
Лімузин повільно підкотив льотним полем до великих воріт. Їх відчинив юнак у комбінезоні, який і сам мав такий вигляд, немовби знімався в якомусь фільмі: високий і також білявий. Вони виїхала на широку дорогу, що вливалася в автостраду. Лімузин нечутно вписався в безперервний потік машин.
Я гадав, ти вже про все здогадалася! промовив Гільґард. Щоправда ще має дати згоду режисер. Завтра й післязавтра він дивитиметься й слухатиме тебе від ранку до вечора. Це буде, мабуть, напружена робота. Він має одну геніальну ідею, ти ще здивуєшся.
Сподіваюся, це буде не дуже складно? налякано спитала Ярвен. Вона відчула, як до неї знову повертається страх.
Тяркс, що сиділа поруч, засміялася. Майже весело.
Навпаки, це взагалі буде дуже просто! сказала вона. Ти ще здивуєшся. Тобі сподобається. Таке б сподобалося будь-якій дівчині, повір мені.
За вікном лімузина попливли будівлі солідні, білі міські будівлі з гіпсовим оздобленням над вінками, з карнизами й скульптурами. А попід вуличними ліхтарями прогулювалися перехожі з покупками й пакуночками з картоплею фрі в руках, у гуртах сміялися хлопці й дівчата. Траплялися й літні чоловіки та жінки, переважно поодинці, і з того, як вони ступали, Ярвен бачила, що вони дуже стомлені й поспішають додому.
«Як і в нас вечорами, подумала Ярвен і відкинулась на спинку сидіння. Хіба що на вулицях трохи більше світла. Усе має такий такий заможний вигляд. А загалом нічого незвичайного. Я їхня фаворитка!»
Знов коротко озвався мобільний телефон надійшло текстове повідомлення.
«Ярвен, люба моя! писала мама. Ти вже, мабуть, на місці. Відразу дай знати, як у тебе справи. (Тільки не телефонуй! Сьогодні в мене ще одна група!) Люблю тебе. Мама».