Що з ним сталося? запитала вона. Адже ще хвилину тому воно ледве могло ходити.
Ви просто не бачили котів цієї породи, відказав Сатана.
Урсула не збиралась церемонитися з цим глузливим забродою і, недобре зирнувши на нього, мовила:
Хто вас просив приходити сюди? Чого ви чіпляєтеся до мене, хотіла б я знати? Звідки вам відомо, кого я бачила, а кого ні?
А чи доводилося вам бачити кошеня, в якого пухирці на язичку звернені назовні, а не всередину?
Н-ні та і вам, мабуть, теж!
Ану спробуйте помацати язичок у цього кошеняти.
Урсула стала раптом дуже спритною, однак кошеня було ще спритнішим, вона ніяк не могла його зловити й мусила відступитися. Тоді Сатана сказав:
Назвіть його як-небудь. Може, воно відгукнеться й підійде.
Урсула почала кликати кошеня, називаючи його різними іменами, але воно й вухом не вело.
Спробуйте назвати його Агнесою.
Кошеня відгукнулося на «Агнесу» й підбігло до Урсули. Вона помацала йому язичок.
А й справді! вигукнула вона. Чесне слово, так і є! Зроду не бачила таких кішок. Це ваша?
Ні.
Звідки ж ви знаєте, як її кличуть?
Усіх кішок цієї породи кличуть Агнесами. На інші імена вони не озиваються.
Урсула була ошелешена.
Ну хіба не диво! Раптом тінь тривоги майнула по обличчі старенької, в її душі прокинулися забобонні передчуття. Вона знехотя опустила кошеня на землю й промовила: Мабуть, хай краще йде собі Я не боюся, ні нема чого боятись. Але священик казав і люди теж розповідали я чула не раз. Та й кошеня вже ніби оклигало, само собі дасть раду. Вона зітхнула й подалася геть, бурмочучи: А гарненько кошенятко, їй-богу, добре було б залишити його собі а то вдома так сумно, так самітно цими неспокійними днями Панночка Маргет така зажурена, сама лише тінь від неї зосталась, а старий господар у вязниці.
Дуже шкода, що ви не берете собі цього кошеняти, мовив Сатана.
Урсула швидко обернулася, ніби тільки й чекала, щоб хтось заохотив її взяти кошеня.
Чому? з жалем запитала вона.
Бо кішки цієї породи приносять щастя.
Приносять щастя? Справді? А ви певні? Яке ж щастя вони приносять?
Вони приносять принаймні гроші.
Урсула була розчарована.
Гроші? Гроші з кішки? Вигадки! В нашому селі кішки не продаси: люди в нас їх не купують, навіть і задурно не беруть.
Вона повернулася, зібравшись піти.
Я й не кажу продавати. Я маю на увазі, що з неї ви матимете прибуток. Кішки цієї породи звуться Кішками Щастя. Той, хто має таку кішку, щоранку знаходить у своїй кишені чотири срібних гроші́.
Я побачив, як Урсула спаленіла від обурення. Вона була ображена. Не інакше, як цей хлопець знущається з неї! Засунувши руки в кишені, Урсула випросталась, щоб виповісти Сатані, якої вона про нього думки. Вона аж кипіла з люті. Розкрила рота, але, вимовивши ледве три уїдливих слова, раптом замовкла. Злість на її лиці поступилася місцем подиву, недовірі, страху Вона повільно вийняла руки з кишень, розтулила пальці й втупилась у долоні. На одній лежала монета, яку ми дали їй сьогодні, а на другій чотири срібних гроші́. Якусь хвилю вона дивилась на монети, наче боялася, що вони от-от зникнуть, а потім палко вигукнула:
Так це правда правда! Мені дуже соромно, я прошу мені пробачити, мій дорогий пане й благодійнику! І, кинувшись
вами я зустрівся сьогодні на дорозі?
Так, пане.
Дуже приємно. Бачу, ви не забули мене. Він підступив до Урсули й шепнув їй на вухо: Хіба я вам не казав, що ця кішка приносить щастя? Не потерпайте, вона все залагодить.
Урсула миттю заспокоїлася, невдоволення як рукою зняло, а очі її спалахнули неприхованою, корисливою радістю. Ще б пак, цінність кішки дедалі більшала! А Маргет нічого не залишилось, як запросити нас на вечерю, що вона й зробила дуже гідно, з притаманною їй гречністю й щирістю. Маргет сказала, що вечеря вбога, але вона рада розділити її з нами.
Вечеряли ми в кухні, а Урсула нам слугувала. На сковорідці звабливо шкварчала підсмажена румяна рибинка; для Маргет, очевидно, така вишукана страва була цілковитою несподіванкою. Урсула подала рибинку до столу, і Маргет поділила її одну частину Сатані, а другу мені, собі ж не взяла нічого й почала була пояснювати, що їй сьогодні не хочеться риби, але не встигла закінчити речення, як на сковорідці зявилася друга рибинка. Маргет здивувалась, однак нічого не сказала. Мабуть, вирішила про все розпитати Урсулу пізніше. А несподіванки не припинялися: мясо, дичина, вина, фрукти наїдки і напої, яких давно не бувало в цьому домі. Але Маргет мовчала і тепер навіть подиву не виказувала; безперечно, на неї справив свій вплив Сатана. Він теревенив без угаву, розважав товариство, завдяки йому час спливав весело й приємно. І хоч Сатана безсовісно брехав, важко було йому дорікнути адже він ангел, а ангели в цих питаннях не обізнані. Вони не розрізняють добро і зло, Сатана сам мені казав. Він завоював прихильність Урсули. Розхвалював її перед Маргет не дуже голосно, але так, щоб вона почула. Він казав, що Урсула чудова жінка, і він хотів би якось познайомити з нею свого дядька. Незабаром Урсула почала маніжитися й кокетувати, наче молоденька, приндилася, мов дурна стара курка. Та ще й удавала, ніби не чує слів Сатани. Мені було соромно, поводження Урсули підтверджувало думку Сатани про людей як про обмежене й вульгарне племя. Сатана сказав, що його дядько часто влаштовує прийоми, і якби знайшлася розумна жінка, щоб порядкувати на тих вечорах, то вони стали б удвічі привабливішими.