До ІЛЛЯ приходить покупець, (ПЕРШИЙ).
ІЛЛЬ: Добридень, пане Гофбауере.
ПЕРШИЙ: Цигарки.
ІЛЛЬ: Як кожного ранку.
ПЕРШИЙ: Не ті. Я хотів би зелені.
ІЛЛЬ: Вони дорожчі.
ПЕРШИЙ: Запишіть набір.
ІЛЛЬ: Тому, що це ви, Гофбауере, і тому, що нам треба триматися гуртом.
ПЕРШИЙ: Хтось грає на гітарі.
ІЛЛЬ: Один із тих почвар із Сінґ-Сінґу.
З готелю виходять СЛІПЦІ, з вудками й іншим приладдям до рибальства.
ОБИДВА: Доброго ранку, Альфреде, доброго ранку.
ІЛЛЬ: Ідіть до біса!
ОБИДВА: Ми йдемо рибу ловити, ми йдемо рибу ловити.
Відходять ліворуч.
ПЕРШИЙ: Пішли до ґюлленського потоку.
ІЛЛЬ: 3 вудками її сьомого чоловіка.
ПЕРШИЙ: Кажуть, що він утратив свої плантації тютюну.
ІЛЛЬ: Вони також належать мільярдерці.
ПЕРШИЙ: Зате відбудеться колосальне весілля з її восьмим. Вчора святкували заручини.
На балькон у глибині сцени виходить КЛЕР ЦАХАНАСЯН у халаті. Вона рухає правою рукою і лівою ногою. Цю сцену можуть супроводити поодинокі звуки гітари, десь так, як музика супроводить речитатив опери, залежно від змісту діялогів часом вальс, часом уривки різних національних гімнів тощо.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я знову змонтована. Вірменську народну мелодію, Робі.
Музика на гітарі.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Найулюбленіша пісня Цаханасяна. Він ладен був завжди її слухати. Кожного ранку. То був класичний чоловік, той старий крез із силою-силенною танкерів і стайнями верхових коней. Та ще мав мільярди.
З таким варто було одружитися. Він був великий метр і великий балетмайстер, обізнаний у всякому чортовинні. Я підгляділа в нього.
Приходять дві ЖІНКИ. Вони подають ІЛЛЕВІ свої молочники.
ПЕРША ЖІНКА: Молока, пане Іллю.
ДРУГА ЖІНКА: Мій молочник, пане Іллю.
ІЛЛЬ: Доброго ранку, пані. По літрові молока кожній.
Він відкриває бідон і хоче зачерпнути молока.
ПЕРША ЖІНКА: Незбираного молока, пане Іллю.
ДРУГА ЖІНКА: Два літри незбираного молока, пане Іллю.
ІЛЛЬ: Незбираного молока.
Він відкриває інший бідон і набирає молока.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН милується ранком крізь льорнет.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Гарний осінній ранок. Легенький туман на вуличках, срібляста імла, а над нею фіялкове небо, таке, як малював граф Гольк, мій третій чоловік, міністер закордонних справ. Він на дозвіллі бавився малярством. Потворним.
Церемонно сідає.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Граф весь був потворний.
ПЕРША ЖІНКА: І масла. Двісті грамів.
ДРУГА ЖІНКА: І білого хліба. Два кілограми.
ІЛЛЬ: Ви, бачу, дістали добрий спадок, добрий спадок.
ОБИДВІ: Запишіть набір.
ІЛЛЬ: Усі за одного, один за всіх.
ПЕРША ЖІНКА: Ще шоколяди за дві двадцять.
ДРУГА ЖІНКА: За чотири сорок.
ІЛЛЬ: Також записати?
ПЕРША ЖІНКА: Також.
ДРУГА ЖІНКА: Ми зїмо її тут, пане Іллю.
ПЕРША ЖІНКА: У вас тут найкраще, пане Іллю.
Вони сідають в глибині крамниці і їдять шоколяду.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Одну сиґару Вінстон. Тепер, коли ми розлучилися, я хочу покоштувати ще ґатунок мого сьомого чоловіка. Бідолашний Лобі з своєю пристрастю до рибальства. Сидить десь тепер сумний у потязі до Португалії.
МАЖОРДОМ подає сиґару й припалює її.
ПЕРШИЙ: Он вона на бальконі, пахкає сиґарою.
ІЛЛЬ: Завжди непристойно дорогі ґатунки.
ПЕРШИЙ: Марнотратниця. Хоч би сором мала перед зубожілим людством.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН (курячи): Дивно. Досить пристойна.
ІЛЛЬ: Вона прогадала. Я старий грішник, Гофбауере, хто без гріха? Я їй у молодечі роки встругнув кепський жарт, та коли в Золотому Апостолі всі ґюлленці одностайно відкинули її пропозицію, то була найкраща година в моєму житті.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Віскі, Бобі. Чистого.
Приходить ДРУГИЙ покупець, збіднілий, обшарпаний, як і всі.
ДРУГИЙ: Доброго ранку. Сьогодні буде гаряче.
ПЕРШИЙ: Добра погода, тримається.
ІЛЛЬ: Скільки в мене покупців сьогодні! То було ніхто не приходив, а це
декілька днів плавом пливуть.
ПЕРШИЙ: Ми стоїмо за вас. За нашого Ілля. Непохитно.
ЖІНКА (жуючи шоколяду): Непохитно, пане Іллю, непохитно.
ДРУГИЙ: Кінець-кінцем, ти найпопулярніша людина в містечку.
ПЕРШИЙ: Маєте найбільшу вагу в громаді.
ДРУГИЙ: Тебе на весну виберуть бурґомістром.
ПЕРШИЙ: Неодмінно.
ЖІНКА (жуючи шоколяду): Неодмінно, пане Іллю, неодмінно.
ДРУГИЙ: Горілки.
ІЛЛЬ бере з полиці пляшку.
МАЖОРДОМ наливає віскі.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Збуди нового. Я не люблю, коли мої чоловіки так довго сплять.
ІЛЛЬ: Три десять.
ДРУГИЙ: Не тієї.
ІЛЛЬ: Ти завжди пив цю.
ДРУГИЙ: Коньяку.
ІЛЛЬ: Коньяк коштує двадцять тридцять пять. Ніхто не може собі такого дозволити.
ДРУГИЙ: Треба ж хоч раз собі розважити душу.
Сценою перебігає майже гола дівчина, за нею Тобі.
ПЕРША ЖІНКА (жуючи шоколяду): Ганьба, як та Люїза поводиться.
ДРУГА ЖІНКА (жуючи шоколяду): До того вона заручена з білявим музикантом, що живе на вулиці Бертольда Шварца.
Ілль дістає з полиці коньяк.
ІЛЛЬ: Прошу.
ДРУГИЙ: І тютюну. До люльки.
ІЛЛЬ: Гаразд.
ДРУГИЙ: Імпортованого.
ІЛЛЬ підраховує все.
На балькон виходить ЧОЛОВІК VIII, кіноактор, високий, стрункий, з рудими вусами, в халаті. Його може грати той самий артист, що грав чоловіка VII.
ЧОЛОВІК VIII: Гопсі, правда як чудово? Наш перший сніданок після заручин. Наче сон. Балькончик, шелестить липа, дзюркотить водограй біля ратуші, по бруку бігають декілька курок, десь жінки гомонять про свої малі турботи, а за дахами вежі собору!