Бурхливі оплески.
РАДІОРЕПОРТЕР: Ви чуєте оплески, пані і панове. Я зворушений. Промова ректора довела моральну велич, яку ми нині, на жаль, не так часто надибаємо. Відважно вказано на всякі хиби, на несправедливість, що трапляється в кожній громаді, всюди, де живуть люди.
БУРҐОМІСТЕР: Альфреде Іллю...
РАДІОРЕПОРТЕР: Знову бере слово бурґомістер.
БУРҐОМІСТЕР: Альфреде Іллю, я мушу поставити вам кілька питань.
ПОЛІЦАЙ штовхає ІЛЛЯ. Той підводиться,
РАДІОРЕПОРТЕР підходить до нього з мікрофоном.
РАДІОРЕПОРТЕР: А ось голос чоловіка, на пропозицію якого створено фонд Цаханасян, голос Альфреда Ілля, давкого, ще з молодих років приятеля шановної добродійки. Альфред Ілль, бадьорий чоловік приблизно сімдесяти років, правдивий ґюлленець давнього гарту. Звичайно, зворушений, сповнений вдячности і тихого вдоволення.
БУРҐОМІСТЕР: Нам через вас запропоновано фонд, Альфреде Іллю. Чи ви свідомі цього?
ІЛЛЬ щось тихо каже.
РАДІОРЕПОРТЕР: Говоріть голосніше, дорогий дідуню, щоб наші слухачки і слухачі також щось зрозуміли.
ІЛЛЬ: Так.
БУРҐОМІСТЕР: Чи ви будете поважати нашу ухвалу в справі прийняття чи відхилення фонду Клер Цаханасян?
ІЛЛЬ: Я поважатиму її.
БУРҐОМІСТЕР: Чи хто хоче поставити Альфредові Іллеві якесь питання?
Мовчання.
БУРҐОМІСТЕР: Чи хто бажає зробити яке зауваження щодо фонду пані Цаханасян?
Мовчання.
БУРҐОМІСТЕР: Ви, панотче?
Мовчання.
БУРҐОМІСТЕР: Ви, міський лікарю?
Мовчання.
БУРҐОМІСТЕР: Ви, вахмістре?
Мовчання.
БУРҐОМІСТЕР: Ви, політична опозиціє?
Мовчання.
БУРҐОМІСТЕР: Я починаю голосування.
Тиша. Тільки шуркіт кінокамер і спалахи магнієвих лямп.
БУРҐОМІСТЕР: Хто з чистим серцем хоче доконати справедливости, хай піднесе руку.
Всі, крім ІЛЛЯ, підносять руки.
РАДІОРЕПОРТЕР: Зосереджена тиша в театральній залі. Суцільне море піднесених рук, наче могутня присяга змагатися за кращий, справедливіший світ. Тільки старий чоловік сидить непорушно, опанований радістю. Його мета досягнена, фонд створено, завдяки його щедрій приятельці з юнацьких років.
БУРҐОМІСТЕР: Фонд Клер Цаханасян прийнято. Одногосно. Не задля грошей,
ГРОМАДА: Не задля грошей.
БУРҐОМІСТЕР: А задля справедливости.
ГРОМАДА: А задля справедливости.
БУРҐОМІСТЕР: І через муки сумління.
ГРОМАДА: І через муки сумління.
БУРҐОМІСТЕР: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між нами гніздиться злочинство.
ГРОМАДА: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між нами гніздиться злочинство.
БУРҐОМІСТЕР: Яке ми повинні викорчувати.
ГРОМАДА: Яке ми повинні викорчувати.
БУРҐОМІСТЕР: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам.
ГРОМАДА: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам.
БУРҐОМІСТЕР: І нашій найбільшій святині.
ГРОМАДА: І нашій найбільшій святині.
ІЛЛЬ (скрикує). О Боже!
Всі стоять з урочисто піднесеними руками, але камера кінохроніки зіпсувалася.
ОПЕРАТОР: Шкода, пане бурґомістре. Освітлення відмовило. Прошу ще раз проголосувати.
БУРҐОМІСТЕР: Ще раз?
ОПЕРАТОР: Для кінохроніки.
БУРҐОМІСТЕР: Ну, звичайно!
ОПЕРАТОР: 3 рефлекторами все гаразд?
ГОЛОС: Гаразд.
ОПЕРАТОР: Ану, давайте!
БУРҐОМІСТЕР прибирає позу.
БУРҐОМІСТЕР: Хто з чистим серцем хоче доконати справедливости, хай піднесе руку.
Всі підносять руки.
БУРҐОМІСТЕР: Фонд Клер Цаханасян прийнято. Одногосно. Не задля грошей.
ГРОМАДА: Не задля грошей.
БУРҐОМІСТЕР: Тільки задля справедливости.
ГРОМАДА: Тільки задля справедливости.
БУРҐОМІСТЕР: І через муки сумління.
ГРОМАДА: І через муки сумління.
БУРҐОМІСТЕР: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між нами гніздиться злочинство.
ГРОМАДА: Бо ми не можемо жити й дивитися, як між нами гніздиться злочинство.
БУРҐОМІСТЕР: Яке ми повинні викорчувати.
ГРОМАДА: Яке ми повинні викорчувати.
БУРҐОМІСТЕР: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам.
ГРОМАДА: Щоб воно не завдало шкоди нашим душам.
БУРҐОМІСТЕР: І нашій найбільшій святині.
ГРОМАДА: І нашій найбільшій святині.
Мовчання.
ОПЕРАТОР (тихо). Іллю! Ну?
Мовчання.
ОПЕРАТОР (розчаровано). Як ні то ні. Шкода, що радісний вигук О Боже! не вийшов; він був особливо зворушливий.
БУРҐОМІСТЕР: Представників преси, радіо й кінохроніки запрошено на перекуску. В ресторан. Найкраще вам буде вийти з театральної залі крізь двері за сценою. Для жінок приготовлено чай у садку Золотого Апостола.
Представники преси, радіо і кінохроніки ідуть у глибину праворуч. Чоловіки непорушно стоять на сцені. ІЛЛЬ підводиться й хоче вийти.
ПОЛІЦАЙ: Лишайся!
Силоміць садовить ІЛЛЯ назад на лавку.
ІЛЛЬ: Ви хочете зробити це сьогодні ж?
ПОЛІЦАЙ: Певне.
ІЛЛЬ: Я гадав, що найкраще хай би це сталося в мене.
ПОЛІЦАЙ: Це станеться тут.
БУРҐОМІСТЕР: Чи є ще хтось у залі?
ТРЕТІЙ і ЧЕТВЕРТИЙ заглядають
униз.
ТРЕТІЙ: Нема нікого.
БУРҐОМІСТЕР: На Галереї?
ЧЕТВЕРТИЙ: Порожньо.
БУРҐОМІСТЕР: Замкніть двері, щоб ніхто більше не ввійшов.
Обидва сходять у залю.
ТРЕТІЙ: Замкнено.
ЧЕТВЕРТИЙ: Замкнено.
БУРҐОМІСТЕР: Згасіть світло. Місяць світить у вікна галереї. Цього досить.
Сцена темніє. В тьмяному місячному світлі ледь можна розрізнити людей.
БУРҐОМІСТЕР: Зробіть коридор.
Ґюлленці роблять коридор, на кінці якого стоїть ГІМНАСТ, тепер в елегантних білих штанах, з червоною хусткою на спортивній сорочці.