ІЛЛЬ: Зіметгофери купили собі пральну машину.
ПАРОХ: Хай це вас не обходить.
ІЛЛЬ: Набір.
ПАРОХ: Хай вас обходить безсмертя вашої душі.
ІЛЛЬ: А Штокери купили телевізор.
ПАЛАМАР обвязує ПАРОХА коляреткою.
ПАРОХ: Дослідіть своє сумління. Ідіть дорогою покути, а ні, то світ щоразу наново розпалюватиме ваш жах. Це єдина дорога. Ми нічого іншого не можемо вдіяти.
Мовчання. ЧОЛОВІКИ з рушницями зникають. Тіні по краях сцени. Озивається пожежний дзвін.
ПАРОХ: Тепер я мушу виконувати свої обовязки, Іллю, мушу христити. Паламарю, Біблію, святу літургію, книгу псальмів. Дитина заходиться плачем, треба їй забезпечити спасіння, дати те єдине світло, що опромінює наш світ.
Озивається другий дзвін.
ІЛЛЬ: Другий дзвін?
ПАРОХ: А що? Звук пречудовий. Повний і дужий. На краще, тільки на краще.
ІЛЛЬ (вигукує): І ви також, панотче, і ви також!
ПАРОХ кидається до ІЛЛЯ і судомно чіпляється за нього.
ПАРОХ: Втікай! Ми всі слабі, християни і нехристи! Втікай! Дзвін гуде в Ґюллені, дзвін зради. Втікай, не веди нас у спокусу своєю присутністю.
Лунають два постріли. ІЛЛЬ спускається додолу, ПАРОХ присідає коло нього.
ПАРОХ: Втікай! Втікай!
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Бобі, стріляють.
МАЖОРДОМ: Авжеж, шановна пані.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: А чому?
МАЖОРДОМ: Леопард утік.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: І його влучено?
МАЖОРДОМ: Він лежить мертвий перед Іллевою крамницею.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Шкода тваринки. Жалобний марш, Робі.
Жалобний марш на гітарі. Балькон зникає. Гуде дзвін. Та сама сцена, що на початку першої дії. Тільки розпис руху потягів на стіні новий не подертий. В іншому місці наліплено великий плякат з променистим жовтим сонцем Подорожуйте на південь. Пап. Відвідайте Страсті Христові в Обераммерґав. У глибині сцени можна помітити кілька кранів між будинками, а також декілька нових дахів. З важким гуркотом пролітає швидкий потяг. Ззаду надходить ІЛЛЬ зі старою валізкою в руці й оглядається. Поволі, наче випадком, надходять з усіх боків ґюлленці. ІЛЛЬ нерішуче зупиняється.
БУРҐОМІСТЕР: Здорові були, Іллю.
ВСІ: Здорові були! Здорові були!
ІЛЛЬ (нерішуче): Доброго здоровя.
УЧИТЕЛЬ: Куди ви йдете з валізкою?
ВСІ: Куди ви йдете?
ІЛЛЬ: До станції.
БУРҐОМІСТЕР: Ми вас проведемо.
ВСІ: Ми вас проведемо! Ми вас проведемо!
Напливає щораз більше ґюлленців.
ІЛЛЬ: Не треба, справді. Не варто.
БУРҐОМІСТЕР: Ви відїжджаєте. Іллю?
ІЛЛЬ: Відїжджаю.
ПОЛІЦАЙ: Куди?
ІЛЛЬ: Не знаю. До Кальберштадту, а потім далі.
УЧИТЕЛЬ: Он як. Потім далі.
ІЛЛЬ: Найрадше до Австралії. Вже десь роздобуду грошей.
Він далі йде в напрямку станції.
ВСІ: До Австралії! До Австралії!
БУРҐОМІСТЕР: А чого?
ІЛЛЬ (збентежений): Врешті не можна цілий вік жити на тому самому місці, рік-у-рік...
Він пускається бігти й досягає станції. Решта всі рушають за ним і оточують його.
БУРҐОМІСТЕР: То ж смішно виїздити до Австралії.
ЛІКАР: І для вас найризиковніше.
УЧИТЕЛЬ: Один із тих євнухів також виїхав був до Австралії.
ПОЛІЦАЙ: Тут вам найбезпечніше.
ІЛЛЬ оглядається, наче зацькований звір.
ІЛЛЬ: Я написав до урядового представника в Каффіґені.
ПОЛІЦАЙ: І що?
ІЛЛЬ: Не отримав відповіді.
УЧИТЕЛЬ: Ваша недовірливість незрозуміла.
БУРҐОМІСТЕР: Ніхто не думає вас убити.
ВСІ: Ніхто, ніхто.
ІЛЛЬ: Пошта не відіслала листа.
МАЛЯР: Не може нього бути.
БУРҐОМІСТЕР: Начальник пошти член міської ради.
УЧИТЕЛЬ: Людина чести.
ВСІ: Людина чести! Людина чести!
ІЛЛЬ: Ось. Плякат Подорожуйте на південь!
ЛІКАР: То що?
ІЛЛЬ: Відвідайте Страсті Христові в Обераммерґав.
УЧИТЕЛЬ: То що?
ІЛЛЬ: Будують!
БУРҐОМІСТЕР: То що?
ІЛЛЬ: Всі ви маєте нові штани.
ПЕРШИЙ: То що?
ІЛЛЬ: Ви щораз то багатші, щораз заможніші.
ВСІ: То шо?
Гуде дзвін.
УЧИТЕЛЬ: Ви чейже бачите, як вас усі люблять.
БУРҐОМІСТЕР: Ціле містечко вас проводить.
ВСІ: Ціле містечко! Ціле містечко!
ІЛЛЬ: Я вас сюди не просив.
ДРУГИЙ: Ми маємо право попрощатися з тобою.
БУРҐОМІСТЕР: Як з давнім приятелем.
ВСІ: Як з давнім приятелем, як з давнім приятелем.
Гуркіт потяга. НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ бере жезл. Ліворуч зявляється КОНДУКТОР, наче якраз зіскочив з вагона.
КОНДУКТОР (протяжно гукає): Ґюллен!
БУРҐОМІСТЕР: Це ваш потяг.
ВСІ: Ваш потяг! Ваш потяг!
БУРҐОМІСТЕР: Ну, Іллю, бажаю вам щасливої дороги!
ВСІ: Щасливої дороги, щасливої дороги!
ЛІКАР: Довгого, веселого життя!
ВСІ: Довгого, веселого життя!
Ґюлленці
обступають ІЛЛЯ.
БУРҐОМІСТЕР: Пора. Сідайте з Богом у пасажирський потяг до Кальберштадту.
ПОЛІЦАЙ: І хай вам щастить в Австралії!
ВСІ: Хай вам щастить! Хай вам щастить!
ІЛЛЬ стоїть непорушно, дивиться на своїх співгромадян.
ІЛЛЬ (тихо): Чому ви всі тут?
ПОЛІЦАЙ: Чого ви ще бажаєте?
НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Сідайте!
ІЛЛЬ: Чому ви збилися довкола мене?
БУРҐОМІСТЕР: Ми зовсім збилися довкола вас.
ІЛЛЬ: Розступіться.
УЧИТЕЛЬ: Ми ж розступилися.
ВСІ: Ми ж розступилися, ми ж розступилися.
ІЛЛЬ: Хтось один мене затримає.
ПОЛІЦАЙ: Нісенітниці. Досить вам сісти в потяг, і ви побачите, що все це нісенітниці.
ІЛЛЬ: Ідіть собі геть.
Ніхто не рухається. Дехто стоїть з руками в кишенях.
БУРҐОМІСТЕР: Не знаю, чого ви хочете. Це вам треба йти. Сідайте у вагон.
ІЛЛЬ: Ідіть геть!
УЧИТЕЛЬ: Ваш страх просто смішний.
ІЛЛЬ падає навколішки.