ІЛЛЬ: Раніше ви пили тутешнє.
ПОЛІЦАЙ: Воно було гидке.
Грає радіо.
ІЛЛЬ: Чуєте?
ПОЛІЦАЙ: Що таке?
ІЛЛЬ: Музика.
ПОЛІЦАЙ: Весела вдова.
ІЛЛЬ: Радіо.
ПОЛІЦАЙ: Це в Гаґгольцера, поруч. Він повинен був зачинити вікно.
Записує в нотатник.
ІЛЛЬ: А де в Гаґгольцера взялося радіо?
ПОЛІЦАЙ: То його справа.
ІЛЛЬ: А чим ви, пане вахмістре, заплатите за пільзенське пиво й за нові черевики?
ПОЛІЦАЙ: Це моя справа.
Дзвонить телефон на столі. ПОЛІЦАЙ знімає трубку.
ПОЛІЦАЙ: Ґюлленський поліційний пост.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Зателефонуй росіянам. Бобі, що я погоджуся на їхню пропозицію.
ПОЛІЦАЙ: Буде зроблено.
Кладе трубку.
ІЛЛЬ: Чим мої клієнти платитимуть?
ПОЛІЦАЙ: Це поліцію не обходить.
Він встає і знімає рушницю зі спинки крісла.
ІЛЛЬ: Але мене обходить. Бо вони платитимуть мною.
ПОЛІЦАЙ: Вам ніхто не загрожує.
Він починає заряджати рушницю.
ІЛЛЬ: Місто заборговується. Разом з боргами росте добробут. А з ростом добробуту росте потреба мене вбити. Отож, тій дамі вистачає просто сидіти на бальконі, попивати каву, курити сиґари й вичікувати. Тільки вичікувати.
ПОЛІЦАЙ: Ви фантазуєте.
ІЛЛЬ: Ви всі вичікуєте.
Він стукає по столу.
ПОЛІЦАЙ: Ви перепилися.
Заходиться коло рушниці.
ПОЛІЦАЙ: Ну от, тепер вона заряджена. Можете заспокоїтись. Поліція на те, щоб підтримувати пошану до законів, забезпечувати лад, охороняти громадян. Вона свідома свого обовязку. Якби десь з якогось боку зявився хоч найменший натяк на небезпеку, вона негайно вжила б заходів, пане Іллю, можете на неї покластися.
ІЛЛЬ (тихо): Чому у вас золотий зуб у роті, вахмістре?
ПОЛІЦАЙ: Га?
ІЛЛЬ: Новий, блискучий золотий зуб.
ПОЛІЦАЙ: Чи ви здуріли?
ІЛЛЬ бачить, що дуло рушниці звернене на нього і поволі підносить руки.
ПОЛІЦАЙ: Я не маю часу сперечатись про ваші химери, чоловіче. Мушу йти. У дивакуватої мільярдерки втік кімнатний песик. Чорний леопард. Мушу полювати
на нього.
Виходить задніми дверима.
ІЛЛЬ: Ви на мене полюєте, на мене.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН (читає листа): Приїде творець моди. Мій пятий, мій найкращий чоловік. Це він робив моделі всіх моїх шлюбних сукенок. Робі, менует.
Звучить менует на гітарі.
ЧОЛОВІК VIII: Алеж бо твій пятий був хірург.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: То мій шостий.
Розпечатує наступного листа.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від власника Western-Railway.
ЧОЛОВІК VIII (здивовано): Про цього я нічого не знаю.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Мій четвертий. Зубожілий. Його акції перейшли на мене. Я його спокусила в Бакінгемському палаці.
ЧОЛОВІК VIII: То ж був лорд Ісмаель.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Справді. Ти маєш рацію, Гобі. Я його зовсім забула, і його замок у Йоркширі. Ну, то це пише мій другий. Я познайомилася з ним у Каїрі. Ми цілувалися під сфінксом. То був багатий на враження вечір.
Переміна з правого боку. Напис Ратуша спускається вниз. Приходить ТРЕТІЙ, забирає касу з прилавка, посуває його так, що він може правити за бюрко. Зявляється БУРҐОМІСТЕР. Кладе револьвер на стіл, сідає. Зліва надходить ІЛЛЬ. На стіні висить плян будови.
ІЛЛЬ: Мені треба з вами поговорити, бурґомістре.
БУРҐОМІСТЕР: Сідайте.
ІЛЛЬ: Як чоловік з чоловіком. Як ваш наступник.
БУРҐОМІСТЕР: Буть ласка.
ІЛЛЬ стоїть і дивиться на револьвера.
БУРҐОМІСТЕР: Утік леопард пані Цаханасян. Лазить по собору. Доводиться носити зброю.
ІЛЛЬ : Певне.
БУРҐОМІСТЕР: Я поскликав людей, які мають рушниці. Дітей затримають у школі.
ІЛЛЬ (з підозрою): Надто великі заходи.
БУРҐОМІСТЕР: Полювання на дикого звіра.
Входить МАЖОРДОМ.
МАЖОРДОМ: Президент міжнародного банку, шановна пані. Якраз прилетів із Нью-Йорку.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я не маю часу. Хай летить назад.
БУРҐОМІСТЕР: Що вас турбує? Скажіть щиро.
ІЛЛЬ (підозріло): Ви курите добрі цигарки.
БУРҐОМІСТЕР: Білястий Пегас.
ІЛЛЬ: Досить дорогі.
БУРҐОМІСТЕР: Зате пристойні.
ІЛЛЬ: Раніше ви, пане бурґомістре, курили щось інше.
БУРҐОМІСТЕР: Коник, ґатунок пятий.
ІЛЛЬ: Дешевші.
БУРҐОМІСТЕР: Надто міцні.
ІЛЛЬ: Нова краватка?
БУРҐОМІСТЕР: Шовк.
ІЛЛЬ: І черевики також, мабуть, купили?
БУРҐОМІСТЕР: Замовив із Кальберштадту. Смішно. Звідки ви знаєте?
ІЛЛЬ: Тому я й прийшов.
БУРҐОМІСТЕР: Що з вами? Ви такі бліді. Захворіли?
ІЛЛЬ: Я боюся.
БУРҐОМІСТЕР: Боїтеся?
ІЛЛЬ: Добробут зростає.
БУРҐОМІСТЕР: Це новина для мене. Добре було б.
ІЛЛЬ: Я вимагаю від влади охорони.
БУРҐОМІСТЕР: Он як. Чому?
ІЛЛЬ: Це ви знаєте, пане бурґомістре.
БУРҐОМІСТЕР: Недовіряєте?
ІЛЛЬ: За мою голову обіцяно мільярд.
БУРҐОМІСТЕР: Зверніться до поліції.
ІЛЛЬ: Я був у поліції.
БУРҐОМІСТЕР: То мали б заспокоїтися.
ІЛЛЬ: В роті у вахмістра блищить новий золотий зуб.
БУРҐОМІСТЕР: Не забувайте, що ви в Ґюллені. В місті з гуманістичними традиціями. Тут ночував Гете. Брамс скомпонував тут квартет. Це до чогось зобовязує.
Зліва надходить ЧОЛОВІК з друкарською машинкою. (ТРЕТІЙ).
ЧОЛОВІК: Нова машинка, пане бурґомістре. Ремінгтон.
БУРҐОМІСТЕР: Несіть до канцелярії.
ЧОЛОВІК відходить праворуч.
БУРҐОМІСТЕР: Ми не заслуговуємо на вашу невдячність. Якщо ви не можете довіряти нашій громаді, то мені вас тільки шкода. Я не сподівався від вас такого нігілізму. Кінець-кінцем ми живемо в правовій державі.
ІЛЛЬ: Тоді заарештуйте ту даму.
БУРҐОМІСТЕР: Дивно. Дуже дивно.