Шрифт
Фон
А вона під Місяцем оголила груди.
Дуб не забарився, подививсь навколо...
І зробив з берізкою на галявці коло.
Довго веселились в лісі всі довкілля,
Бо в берізки з дубом почалось весілля.
17.10.1968 р.
ЯК ЖИТТЯ КІНЧАЄТЬСЯ
Очі в дівчини горять,
Зіроньки шепочуться,
Як погляну я на світ -
То дивлюсь і хочеться.
Поле росами горить,
Ранок просипається,
Як же хочеться любить! -
Як життя кінчається.
7.2.2008 р.
ДВІ БЕРІЗКИ
Дві берізки розтавивши ніжки,
Похилились у яр до дубка,
Сироїжки ж показують ріжки
І сміються із їх: ха-ха-ха.
Мов знайшли ви за ким побиватись? -
В нього ген і ялина й сосна,
Що нічого в житті не бояться,
Ви ж втечете, як прийде зима.
17.10.1968 р.
КУЛАКИ
Мене завжди всі друзі лають,
А дома жінка і брати,
Що проз бешкетників не можу
Я так як всі вони пройти.
А я, як ту побачу погань,
Що людям нівечить життя,
То спать не буду поки хаму -
Не дам 'понюхать' кулака.
20.4.1980 р.
КАПІТАН
Дивлюсь на світ, як на болото -
З якого чуть сумні пісні,
І люди всі, немов голота
Весь день копошаться в лайні.
Не знаю я - куди мчимось ми,
Куди веде наш капітан,
А вже оплот комуни лопнув
І всі поринули в туман.
13.5.1997 р.
ДИВО З ДИВ
Зачепивсь туман за гори,
Ясна зіронька зійшла,
Й щось мов сталося зі мною,
Посвітлішала душа.
Як на тебе подивився -
Помінялися думки,
І чомусь не з того-сього
Стало все-все навпаки.
То завжди я знав, що роблю,
Що й коли кому кажу,
А це став чомусь проходить
Навіть вулицю свою.
І хожу весь день, тиняюсь,
Мов мене хтось підмінив,
І весь день когось чекаю,
Ніби з неба дива з див.
І хожу й весь день тиняюсь
Так, як ніби недоспав,
І ніяк не можу втямить -
Хто ж від мене спокій вкрав?
22.10.1961 р.
НЕЗАЙМАНА ЛЮБОВ
Можливо й ти колись ночами,
Або, проснувшись на зорі,
Будеш шукать мене очими
Серед знайомих на Дніпрі,
То пам'ятай, тебе чекаю
Серед беріз, серед дібров,
І хай тебе благословляє -
На ратні подвиги любов.
25.11.1961 р.
ДІД - МОРОЗ
Гей, мороз, не пнись даремно,
Нас тобі не подолать,
Краще ти бери снігурку
І підемо засівать.
Не скрипи ти на світанку,
Головою не тряси,
Всеодно свою білявку
Нам весною віддаси.
12.11983 р.
МАНДАРИНКИ
От і знову весна. Знову душно в хатині.
Сонце манить - у поле, в садок,
І стою я в гаю де зустрів очі сині
До яких підійти я боявся й на крок.
Ми стояли, немов дві жаринки,
Де ще й досі тополі ростуть,
Я дививсь на її 'мандаринки'
І чекав, поки ті підростуть.
Я стояв, посміхався і думав:
-Йде весна, тане сніг в Ірпіні,
Десь у полі співають дівчата
І не знав, що співають мені.
м. Ірпінь 20.4.1961 р.
МОЯ МОЛОДІСТЬ
Залишив я молодість
В поглядах жіночих,
А тому і світяться
Ніжністю в їх очі.
А тому ще й досі
Я дивлюсь їм в очі,
Може й ще якась з них
Теж чогось захоче?
12.6.1961 р.
ОСІНЬ В МІСТІ
Осінь прийщла в наше місто зелене
Й ходить із пензлем від клена до клена.
Листям оранжевим впала до долу
Й так від Хрещатика аж до Подолу.
Падають листя із лип, і вербички,
Ніби пір'їнки - на брук, на травичку.
Білі каштани пішли в перукарню
І так поголились, що взнать їх вже марно.
А потім, коли вже й кущі поголила,
То, мов схаменулась: що ж я наробила?
І тут же полились дощі, ніби сльози -
На голі дерева, на клени, на лози.
30.9.1968 р.
ОСІННІ РОЗДУМИ
Я не знаю, чому, та мені кожен раз
Більше осінь чомусь довподоби,
А тому я завжди їй назустріч іду,
Як маленька дитина до здоби.
Посміхається сонце біленьке,
Жовтий лист опадає тихенько,
Хиле жалібно листя голівку,
Ніби мати стара на долівку.
Скільки ж треба людям для утроби,
Чому ж жадні вони, як мікроби?
30.8.1965 р.
НЕЗНАЙОМКА
Перейшла дорогу дівчина мені.
Ой, які розумні, а які ясні
В неї карі очі, тільки придивись,
То в коханні будеш - тільки їй клястись.
Перейшла дорогу, стала в стороні,
Посміхнулась мило може й не мені,
Так кому ж, красуне, ніжні почуття
Поглядом кидаєш, у чиє життя?
Йдуть-гудуть машини без кінця і краю,
Я стою-хвилююся і її чекаю.
Вже й товариш сіпає: годі, йдем додому,
Тільки як без милої житиму я в ньому?
28.11.1961 р.
БІЛІ ГОЛУБОЧКИ
Дарували килима дубочки
Золотого, як травневі дні.
На той килим сіли голубочки,
Натомившись у височині.
Закружляла віхола над лісом,
Стоголоса снігова імла.
Наче Українки Лесі пісня,
Що в болотах, в скелях - скрізь жила.
Золото з берізок облетіло,
З кучерявих кленів, ясенів.
А колючий вітер зимно, біло
З кожним днем все більше скаженів.
І коли одного якось ранку
Я прокинувсь, виглянув на двір,
То побачив шапочки - вушанки,
Що їм вітер всім за ніч надів.
Надруковані в газеті
'Молодь України' 6.1.1977 р.
БЕЗДУШНА ВРОДА
Верби, ніби острівці
Вибігли з-за хати,
Де ж ти, доленько моя,
Де ж тебе шукати?
Де ж тебе я залишив
У лиху негоду
І за що я полюбив
Ту бездушну вроду?
Чи за ніжність, чи за сміх,
Чи за синь небесну,
Чи за той любовний гріх
В ніченьку воскресну?
Верби, ніби хмарочки
Стали біля хати,
Де ж ти,доленько моя,
Де ж тебе шукати?
11.5.1978 р.
УЗАКОНЕНИЙ ГВАЛТІВНИК
Для щастя власного в житті
Нічого не жалій,
А тим , хто стане на путі -
Ти об'яви всім бій!
Не слухай того хто говорить,
Що можна вік прожить -
Як вийти заміж просто так,
І мужа не любить.
Можливо, я і не правий,
За що вже вибачай,
Але тоді вже краще так:
Зустрілись... і бувай.
Навіщо Господа гнівить,
І брать на душу гріх,
Якщо не хочеш потім стать
Коханкою для всіх.
Бо жінка та, що не коха,
\Ти вже мені пробач!\-
Шрифт
Фон