Того вечора ми ненадовго розпалили вогонь, і в передзимовому повітрі витав запах паленої деревини. Крізь камяну арку задніх дверей я побачила коменданта і завагалася. Це не був пан Беккер, якого ми знали і зневажали. Це був хтось стрункіший, із гладенько виголеним холоднокровним обличчям. Навіть крізь темряву я бачила в цьому обличчі присутність розуму, а не брутальне невігластво і це мене злякало.
Новий комендант задумливо споглядав наші вікна, вочевидь, розмірковуючи, чи не краще буде квартирувати тут, ніж на фермі Фурє, де мешкали старші німецькі офіцери. Підозрюю, він розумів, що з високих вікон нашої будівлі матиме чудовий огляд міста. Є також конюшні й десять спалень з часів, коли тут був успішний міський готель.
Елен сиділа на бруківці, затуляючи руками Орельєна.
Один із чоловіків замахнувся рушницею, але комендант підняв руку.
Устаньте, наказав він. Елен квапливо відповзла назад, далі від німця. Я кинула погляд на застигле від жаху обличчя сестри.
Побачивши матір, Мімі ще міцніше вхопилася за мою руку, і я бадьоро потисла її долоньку, хоча в самої серце було не на місці. Я зробила крок уперед.
Що, заради Бога, тут відбувається? дзвінко пролунав мій голос над подвірям.
Здивований моїм тоном, комендант озирнувся: на нього крізь арковий вхід ішла молода жінка за руку з маленькою дитиною, що смоктала пальчик, і зі сповитим немовлям біля грудей. Мій нічний чепчик зїхав набік, біла бавовняна сорочка була настільки зношена, що тіло проглядало наскрізь. Я молилася, щоб він не почув, як гупає моє серце.
І за яке ж порушення ваші люди прийшли карати нас цього разу? спитала я, звертаючись прямісінько до коменданта.
Гадаю, відтоді, як він покинув свій дім, ще жодна жінка не розмовляла з ним у подібному тоні. Тиша огорнула подвіря, наче всі оніміли від подиву. Брат і сестра, обоє на землі, хутко обернулися до мене надто добре вони розуміли, куди може привести нас усіх така непокірливість.
Ви?..
Мадам Лефевр.
Я бачила, як він поглядом шукає на мені обручку. Він не мав турбуватися: як і більшість місцевих жінок, я давно продала її, щоб купити їжі.
Мадам, до нас надійшла інформація, що ви незаконно переховуєте худобу.
Його французька була цілком задовільною, і, судячи з цього, він уже тривалий час перебував на окупованій території. Голос його звучав спокійно він явно не належав до тих, кого можна захопити зненацька.
Худобу?
З надійного джерела нам відомо, що ви тримаєте на території будинку свиню. Ви маєте знати, що, згідно з постановою адміністрації, переховування худоби карається позбавленням волі.
Я витримала його погляд.
І я точно знаю, хто вам про це доніс. Це месьє Сюель, non?
Мої щоки спалахнули румянцем. Волосся, довгою косою перекинуте через плече, було майже наелектризованим настільки, що я відчувала поколювання в шиї та потилиці.
Комендант обернувся до одного зі своїх посіпак. Останній відвів погляд, і це лише підтвердило мою правоту.
Месьє Сюель, Herr Kommandant , ходить сюди принаймні двічі на місяць, намагаючись переконати нас, що за відсутності чоловіків ми потребуємо його ласки. А оскільки ми вирішили обійтися без його щедрот, він платить нам плітками, наражаючи наші життя
на небезпеку.
Представники влади не вдаються до дій, якщо джерело не заслуговує на довіру.
Мушу зауважити, Herr Kommandant, що оцей візит дозволяє стверджувати протилежне.
Важко було вгадати, які думки крилися в цю мить за його поглядом. Він розвернувся на підборах і попрямував до вхідних дверей. Я йшла за ним, ледь не спотикаючись об край спідниці, й намагалася не відставати. Я знала, що сама лише зухвалість мого тону може трактуватися як злочин. І все ж у цю мить я більше не боялася.
Подивіться на нас, коменданте. Хіба ми схожі на тих, що відїдаються телятиною, чи смаженими ягнятами, чи свинячою вирізкою?
Він розвернувся й кинув стрімкий погляд на мої кістляві запястки, що саме проглядали з рукавів нічної сорочки. Лише за рік моя талія схудла на пять сантиметрів.
Ми що, казково розжиріли на своїх готельних статках? З двох дюжин курей у нас лишилося троє. Три курки, яких ми маємо задоволення утримувати й годувати, щоб ваші люди їли яйця. А самі тим часом животіємо на тому, що німецька влада вважає добовою нормою харчування. Трохи мяса й борошна, якого все менше й менше, хліб із грубого вівса та висівок такий поганий, що ним і свиней не годуватимеш.
Він був уже в задній частині будинку. Його підбори гулко стукали по камяних плитах. Він трохи вагався, але зайшов до бару й вигукнув наказ. Нізвідки підскочив солдат і подав йому лампу.
У нас немає молока, щоб годувати власних малят, діти плачуть від голоду, ми хворіємо через недоїдання. А ви все одно приходите сюди посеред ночі, щоб налякати двох жінок і жорстоко позбиткуватися з невинного хлопчика! Зявляєтеся сюди з побиттям та погрозами лише через чутки, які розпускає один аморальний тип, ніби ми тут жируємо?
Мої руки трусилися. Він побачив, як неспокійно совається немовля, і я збагнула, що через нервове напруження надто сильно притискаю його до грудей. Я відступила назад, поправила шаль і стала колисати маля. Потім підняла голову, не в змозі приховати гнів і гіркоту, що лунали в моєму голосі.