Коли Бернем розповів батькам про своє бажання подати заявку на участь у стипендіальній програмі Тіля, на його подив вони не вигнали його з дому і не покарали. А підтримали сина. Вони довго міркували, що робити зі своїм безкомпромісним генієм. Теми та ідеї, які його цікавили і які далеко випереджали зацікавлення його ровесників годі було узгодити з традиційним науковим шляхом.
Батьки Бернема вважали, що він міг би навчатися й у коледжі, але він навчиться більшого поза межами системи. Його батько Стівен Бернем прокоментував New York Times: «Я би сказав, що ціна потенційно втрачених за чотири роки шансів завелика, щоби втрачати нагоду розпочинати карєру з чогось, що може підважити статус-кво».
Джона не захоплювала жодна освітня інституція для його віку, яку могли запропонувати батьки, та йому не хотілося би залишати освіту на відкуп своїх інтернет-героїв на кшталт Фрідмена або Молдбаґа. І тут зявляється
стипендіальна програма від людини з реальними здобутками. Певним чином це, здається, узгоджується з дивакуватими роздумами їхнього сина і захоплює його. Він міг бути провісником нового типу обдарованої особистості: самостійного учня, чий високий рівень кваліфікації потребував би нового навчального плану, якого ще не існує в університетах Ліги плюща на Східному узбережжі. Попри яскраво виражені здібності їхнього сина, спеціалізація приватної школи і школи-інтернату не спрацювала для коледжу. Нарешті трапився прийнятний варіант.
Кілька місяців потому серед листів-відмов від коледжу прийшло підтвердження участі Бернема у фінальному раунді конкурсу Фундації Тіля. Він опинився найближче до своєї мрії космосу. Для Бернемів це було вже якимось напрямком, до того ж протилежним тому, що чекав би його в Університеті Массачусетсу: нудитися ще більше, ніж у середній школі.
Бернема вже двічі опитували по телефону. Спочатку його герой-блоґер Патрі Фрідмен, який допомагав Тілю організувати стипендіальну програму і вибрати фіналістів. «Ми доволі довго розмовляли про буріння астероїда», захопливо згадує Бернем. Потім він розмовляв із Деніел Стречмен, працівницею Фундації Тіля, відповідальною за забезпечення структури того, що стипендіати робитимуть по приїзді до Каліфорнії.
На той момент і Бернем, і його батьки вважали можливість здобути стипендію навіть почеснішою, ніж вступ до університету Ліги плюща. Коли вони зустрілися з рештою фіналістів, більшість із них вже було прийнято до таких престижних університетів, як-от Гарвард, Єль і Принстон. Натомість вони вибрали стипендіальну програму. Розголошення списку фіналістів раптово зробило їх обєктами жвавого зацікавлення медій усієї країни. Як сказав Джон виданню Times: «[Ця стипендія] надає їм таку можливість, попри те, що їхні особистості та характери зовсім не відповідають університетському шаблону».
Фінальні раунди відбулися навесні 2011 року в Hyatt Regency Hotel у Сан-Франциско. Перш ніж потрапити до конференц-зали, схованої на нижньому поверсі гігантської споруди, батьки й фіналісти тинялися в замкненому просторі з проханням до персоналу показати їм, де відбувається захід Фундації Тіля. Коли вони нарешті знайшли невеличке приміщення, то зустріли Бернема і близько сорока інших фіналістів, які нервово походжали туди-сюди вузькою залою всередині приміщення, де незабаром робили короткі презентації. Вони пошепки запитували у зграйки людей назовні, чи хтось уже заходив.
Після кількох напружених хвилин вони зайшли до приміщення, де побачили самого Тіля, що стояв на подіумі, і слухачів, одягнених у своєму звичному стилі айтішників із Сан-Франциско, які будуть їхніми наставниками в разі перемоги. Того березневого дня відбувався останній раунд конкурсу. Після презентації кандидатів усі взяли участь у заході в будинку Тіля. Пізніше слухачі заповнять форми з рейтингом стипендіатів. А через кілька тижнів переможну двадцятку буде обрано.
У Пітера Тіля різкі риси обличчя, жвава міміка та невимушені манери. Того дня, як і більшість днів, він був одягнений у пошиті на замовлення джинси, теніску та кеди. Він звик до публічних промов, тому говорить упевнено і виразно, не акцентуючи на багатьох суперечливих моментах. Він вважає відмову від університетської освіти цілком логічним кроком.
Його, як і багатьох людей у кімнаті від айтішників-керівників до честолюбних стипендіатів ви не знайдете серед пліткарів на коктейль-вечірках Манхеттена. Вони не почуваються вільно в товаристві і не полюбляють ввічливі беззмістовні балачки. Дехто з них соромязливий. Марк Цукерберг, наприклад, насправді не в захваті від порожніх розмов. Навіть якщо він і приходить на вечірку, то охоче розмовляє з давнім другом або з людиною, яку вважає унікальною чи дуже розумною. Соціальні барометри насправді не означають нічого.
Після промов Тіля іноді запитували, чи вважає він, що в Кремнієвій долині високий відсоток людей із синдромом Асперґера. Він назвав цей розлад і його ознаки чи не єдиним способом, яким красномовні й соціально адаптовані типи спромоглися описати людей, яких не здатні зрозуміти. Він навіть не вірить в аутичний спектр або низку розладів, що можуть бути варіаціями соціальних відхилень, симптоматичних для аутизму та Асперґера. Фактично, згідно з DSM-5, синдром Асперґера та розлади аутичного спектру показано більшою мірою як розлади соціального штибу, що можуть спричинити, серед інших хвороб, проблеми в навчанні, розумову відсталість, синдром загальної тривожності і синдром Туретта.