Ген тероризму? зриваюсь я. Це ще що за маячня?
Ви про це якось згадували. Генетичні фактори ризику, які призводять до радикалізації. Самі ви не захотіли цим займатися, тож знайшлася команда людей, готових попрацювати над профілем та польовим набором.
Я напружуюсь, але голос тримаю під контролем.
Дурниці. Ми навіть не знаємо, чи є там якийсь взаємозвязок. А якби й був, невідомо, активний той ген чи ні. Є мільйони інших чинників. Не можна криміналізувати цілу групу людей, просто відштовхуючись від їхнього генотипу.
За більшість смертей, повязаних із тероризмом, відповідають прихильники релігії, яку сповідує пята частина населення планети. Це просто збіг?
А чиказькі вбивства причина подвоєння кількості вбивств у США за останній рік. Як гадаєте, проблема в їхній місцевій піці чи в тім, що там просто хріново жити?
Кавано не втримується й сміється.
Ох цей ваш мозок. Я певен, ви просто вигадали порівняння і ось тобі маєш. Нам треба більше такого. Я тут, щоб привітати вас, адже ви врятували сотню життів. Маєте кращий спосіб порятунку давайте втілимо його в реальність. Нещодавно ви згадували про нову версію штучного інтелекту, який використовували, щоби зловити вбивцю-ґризлі. Як там вона зветься? «Предокс»? Хотілося б із нею попрацювати. Є прогрес?
Ні. Я зіштовхнувся з технічними проблемами і, прийшовши до вас, припинив розробку.
Дуже шкода, відповідає він. Якби для полювання на терористів ви могли робити те, що й для моделювання поведінки серійних убивць, наш світ став би значно ліпшим.
Я б теж цього хотів, але все частіше опиняюся в такій непроглядній темряві, що навіть власного морального компаса не бачу, а про його стрілку годі й казати. Одна справа упіймати терориста, перш ніж він підірве натовп мирних жителів. Інша знати, що твоїм успіхом виправдають напад на людину, яка може бути безневинною. Ось чому я боюсь уявляти, що такі добродії, як Кавано, зробили б з інструментом, здатним викривати потенційних поганців.
Просто подумайте про мою пропозицію, каже Кавано. Чи принаймні про те, щоб повернутися до викладання.
В університеті?
Ні. Я про тренування військових та агентів розвідки. Можливо, вдасться комусь передати дещицю вашого розуму.
Я подумаю.
Він і гадки не має, як спокусливо для мене звучить можливість отримати власну лабораторію чи знову взятися викладати.
А може, й має. Чим би мені довелося пожертвувати? Про що я мав би собі брехати?
Розділ 4. Фан-клуб
А я з крикуна у пустелі перетворився на квазізнаменитість і отримую більше запитів, ніж фізично міг би розглянути.
Моя пошта завалена теоріями змови й повідомленнями про зниклих безвісти від їхніх сімей. Раз на кілька тижнів якийсь пришелепок обовязково пише, що це він справжній убивця-ґризлі, й обіцяє скоро до мене навідатися.
Я пересилаю такі листи до ФБР і всюди, куди їду, предявляю свій дозвіл на приховане носіння зброї.
Серед шуму чується безліч відчайдушних голосів це люди, які втратили близьких і не мають до кого звернутися. Матері зниклих дітей, чоловіки дружин, які так і не повернулися додому, і всі, хто пережив інші втрати, які
тільки можна собі уявити.
Раніше я відповідав майже на кожен лист, ділився посиланнями на національну організацію зниклих безвісти та відповідні правоохоронні канали.
Але одного дня покинув це діло. Намагаючись відповісти всім, я гаяв цілі години, і на решту справ часу майже не лишалося.
Проблема в тім, що кожен вважає свій випадок особливим. Немов шанувальники, які переслідують знаменитостей, намагаючись узяти автограф, вони переконані, що їхня ситуація унікальна. Вони уявляють, що кумиру зустріч видасться такою ж особливою, як їм самим.
Будь-якої миті в США набереться девяносто тисяч зниклих безвісти і це лише зареєстровані випадки. Після «убивств ґризлі» ми виявили категорію, якою раніше нехтували: зниклі особи, про яких ніхто не заявляє. Тому справжня кількість жертв Джо Віка може перевищувати сотню.
Кожен, хто до мене звертався, вважав свою справу особливою: їм було важко зрозуміти, що насправді йдеться лише про один випадок із девяноста тисяч. Просто статистика, якщо перефразувати іншого серійного вбивцю Йосипа Сталіна.
Сьогодні, підїжджаючи додому й помічаючи на своєму ґанку людину з конвертом, я заздалегідь знаю її історію.
Якщо походжає туди-сюди, нервово покурюючи сигарету, я б запідозрив прибічника теорії змови. Певно, приїхав розповісти, що насправді Джо Вік проєкт ЦРУ, а Земля пласка.
Для таких у мене є готова відповідь: скільки доказів потрібно, аби переконати вас у протилежному?
Конспірологи, екстремісти й ті, хто сумнівається у висадці людей на Місяць, відповідають просто: аніскільки.
Якщо жодні докази не здатні переконати вас у помилковості власної картини світу ви полишили царство здорового глузду і ввійшли на територію релігії. Ось чому я сміюся щоразу, як чую про взаємозвязок віри та науки. Засновок науки логіка і здоровий глузд можуть пояснити нам справжню природу реальності. Засновок релігії якщо логіка й здоровий ґлузд не підтримують наперед визначеної картини реальності, вони помиляються.