Девятнадцятого колеги йдуть до пабу, поясни Метью. Недобре буде, якщо я не піду. Треба показатися.
Робін стримала бажання нагримати на нього. Метью працював на велику бухгалтерську контору, а поводився так, ніби йшлося про соціальні зобовязання, варті дипломатичної місії.
Вона була певна, що знає справжню причину його поведінки. Зустріч у пабі кілька разів переносили на прохання Страйка: щоразу він мав увечері якусь нагальну справу цілком реальну причину, але Метью це дратувало. Він цього не озвучував, але Робін знала: Метью гадає, що Страйк вважає свій час ціннішим за його час, а свою роботу важливішою.
За ті вісім місяців, що Робін працювала на Корморана Страйка, її бос і її наречений так і не познайомилися навіть у той сумнозвісний вечір, коли Метью забирав Робін зі «швидкої», куди та відвезла Страйка, загорнувши його руку в свій плащ, коли загнаний у глухий кут убивця поранив детектива, намагаючись прикінчити. Коли перелякана й закривавлена Робін вийшла з відділення, де лікарі зашивали Страйка, Метью відмовився знайомитися з її босом. Уся історія його страшенно розлютила, хоча Робін запевнила, що їй самій там нічого не загрожувало.
Метью завжди був проти того, щоб вона йшла до Страйка на постійну роботу, і підозріло ставився до нього від самого початку, гидуючи його бідністю, статусом безхатченка і самою його професією абсурдною, на думку Метью. Уривки інформації, що їх доносила до нього Робін про Страйкову карєру у відділі спеціальних розслідувань детективному підрозділі військової поліції, про його медаль за мужність, втрачену до коліна праву ногу, обізнаність у галузях, про які Метью, звичний до статусу знавця в її очах, не знав нічого чи майже нічого не допомогли перекинути місток між двома чоловіками (всупереч наївним сподіванням Робін), а ніби зміцнили стіну між ними.
Мить слави, що її зажив Страйк, і його несподіваний перехід від невдач до успіху тільки поглибили ворожість Метью. Робін зрозуміла, що тільки погіршила ситуацію, коли вказала Метью на непослідовність із його боку: «То він тобі не подобався, бо був бідним і без житла, а тепер не подобається, бо став відомим і має купу роботи!»
Але найстрашнішим злочином Страйка в очах Метью,
знала Робін, була та тісна дизайнерська сукня, яку він їй купив після повернення з лікарні; сукня планувалася як подарунок на прощання і на знак вдячності, але після того, як Робін гордо й радісно показала її Метью і побачила його реакцію, вона не наважувалася її вдягати.
Всі ці негаразди Робін сподівалася залагодити особистим знайомством, але Страйк постійно скасовував зустрічі, й Метью ще більше незлюбив його. Останнього разу Страйк просто не прийшов. Виправдання що йому довелося робити великий гак, щоб скинути «хвоста», якого почепив йому підозрілий чоловік клієнтки було прийнятне для Робін, бо вона добре знала хитросплетіння цього конкретного кривавого розлучення, але Метью тільки утвердився в думці, що Страйк зверхній і вимагає до себе уваги.
Робін не без зусиль вдалося умовити Метью на четверту спробу піти до пабу. Час і місце обрав Метью, але тепер, коли Робін уже повністю домовилася зі Страйком, Метью переніс час, і вона на могла позбутися відчуття, що він так щось доводить, показує Страйкові, що і сам має важливіші справи, що і сам може (Робін мимохіть подумала саме так) попихати іншими людьми.
Гаразд, зітхнула вона у слухавку. Спитаю у Корморана, чи йому підходить четвер.
Щось із твого тону не схоже, що гаразд.
Метте, ну не починай. Я його спитаю, добре?
Тоді побачимося пізніше.
Робін поклала слухавку. Страйк уже хропів на повну дирчав, мов той трактор; рот розтулений, ноги розкинуті, руки так і складені на грудях.
Вона зітхнула, дивлячись на сплячого боса. Страйк до Метью не виказував жодної ворожості, не дозволяв собі жодних коментарів на його адресу. То тільки Метью гнітився існуванням Страйка і ніколи не втрачав нагоди нагадати, що Робін могла б отримувати більше грошей, якби пристала на іншу пропозицію роботи (мала їх удосталь), а не лишилася працювати на непутящого приватного детектива, який сидів по вуха в боргах і не здатен був платити їй стільки, скільки вона заслуговує. Її життя вдома стало б набагато приємнішим, якби Метью почав поділяти її ставлення до Корморана Страйка, який їй подобався, яким вона майже захоплювалася. Робін була сповнена оптимізму; вона до обох ставилася добре, то чому б їм не поставитися добре один до одного?
Страйк раптом голосно рохнув і прокинувся. Розплющив очі, глянув на неї.
Я хропів, заявив він, витираючи рота.
Та хіба трішки, збрехала вона. Слухай, Корморане, ти не проти, якщо в паб підемо в четвер замість пятниці?
В паб?
Ти, я і Метью, нагадала вона. Памятаєш? «Герб короля» на Рупел-стріт. Я це для тебе записала, додала вона з дещо ненатуральною веселістю.
Ага, кивнув Страйк. Точно. Пятниця.
Ні, Метт хоче... Він не може у пятницю. Нормально буде, якщо в четвер?
А, добре, сонно озвався Страйк. Я, Робін, мабуть піду посплю.
Гаразд, я тоді запишу на четвер.
А що в четвер?
Ідемо до пабу разом з... Ой, не зважай. Іди спати.