Дуже дякую, сказав він нарешті, щойно офіціант відійшов, але тільки взявся за спинку свого стільця, як Лінда упіймала його за рукав. Легкий дотик був усе одно що кайданки, адже супроводжувала його аура материнського гніву й ображеної гостинності. Лінда була дуже схожа на доньку. Теж мала золотаво-руде волосся, хоч і зблякле, а сріблястий капелюшок підкреслював її ясні сіро-блакитні очі.
Нащо ви прийшли? спитала вона крізь зціплені зуби. Навколо метушилися, розносячи закуски, офіціанти. Принаймні поява їжі відволікла інших гостей. Почалися розмови, увага людей звернулася до давно очікуваного частування.
Щоб попросити Робін повернутися до мене на роботу.
Ви її вигнали. І розбили їй серце.
Страйкові було що сказати на це, але він не сказав, бо поважав страждання, які, мабуть, пережила Лінда, коли побачила в доньки на руці восьмидюймову рану від ножа.
На неї напали тричі, поки вона на вас працювала, провадила Лінда, червоніючи. Тричі.
Страйк міг цілком щиро сказати Лінді, що бере на себе відповідальність тільки за перший випадок. Другий стався після того, як Робін проігнорувала чіткі настанови з його боку, а щодо третього, то Робін не лише прямо не послухалася його, а й поставила під загрозу розслідування вбивства і цілий його бізнес.
Вона не спала. Я ночами чула, як вона... очі Лінди сильно блищали. Вона відпустила Страйка, прошепотівши: У вас немає доньки. Ви не розумієте, що ми пережили...
Страйк не встиг зібрати докупи утомлені думки, як вона вже пішла. Він перехопив погляд Робін, яка навіть не торкнулася своєї закуски. Вона дивилася на нього з розпачем, ніби боялася, що Страйк зараз піде. Він звів брови й нарешті упав на свій стілець.
Кремезна постать ліворуч зловісно посовалася. Страйк озирнувся і знову побачив очі, як у Робін, цього разу над войовничою щелепою і під наїжаченими бровами.
Ви, мабуть, Стівен, сказав Страйк.
Старший брат Робін щось хрюкнув, сердито зиркнув на нього. Вони обоє були кремезні; оскільки їх посадовили тісно поруч, Стівен своїм ліктем зачепив лікоть Страйка, коли потягнувся по пиво. Інші гості за столом усі дивилися на Страйка. Він підняв праву руку в несміливому вітальному жесті, тільки тоді згадав про бинти і зрозумів, що привернув до себе ще більше уваги.
Привіт, я Дженні, дружина Стівена, мовила широкоплеча брюнетка, що сиділа з другого боку від Стівена. Вам, здається, не завадить випити.
Вона передала непочату пінту пива над Стівеновою тарілкою. Страйк був ладен розцілувати її від удячності. Але під сердитим поглядом Стівена обмежився щирим «дякую» і за один ковток випив половину пінти. Краєм ока він побачив, як Дженні щось каже Стівенові на вухо. Останній дочекався, поки Страйк відставить пиво, прочистив горлянку і грубувато мовив:
Я так розумію, вас слід привітати.
Чого? тупо спитав Страйк.
Обличчя Стівена трішки помякшилося.
Ви спіймали того вбивцю.
А, так, кивнув Страйк, узяв лівою рукою виделку і поштрикав лососеву закуску. Тільки проковтнувши все і побачивши, що Дженні сміється, він зрозумів, що мав би поводитися поважніше. Вибачте, пробурмотів він. Дуже голодний.
Стівен уже дивився на нього майже схвально.
Та який з того зиск, га? спитав він і глянув на власну порцію мусу. Одне повітря.
Корморане, мовила Дженні, а ви не помахаєте Джонатану? То ще один брат Робін он там сидить.
Страйк глянув у вказаному напрямі. Стрункий молодик з таким самим волоссям, як у Робін, з ентузіазмом махав йому з-за сусіднього столу. Страйк і собі несміло підніс руку.
Ви її повернути прийшли? різко спитав Стівен.
Так, відповів Страйк. Повернути.
Він майже чекав, що Стівен розсердиться, але той тільки зітхнув.
Мабуть, треба з того радіти. В житті не бачив її такою щасливою, як коли пішла до вас працювати. Як ми були малі й вона казала, що хоче бути поліціянткою, я її до сказу доводив, додав він. Тепер шкодую, провадив Стівен, прийнявши нову пінту від офіціанта і проковтнувши чималу частину кухля, перш ніж провадити. Ми вже так паскудно поводилися тоді з нею, а потім... ну, тепер вона вже вміє за себе постояти.
Очі Стівена звернулися до центрального столу, і Страйк, що сидів до того столу спиною, вирішив, що має право теж поглянути на Робін. Вона сиділа мовчазна, не їла, не дивилася на Метью.
Потім, друже, почув він голос Стівена, озирнувся і побачив, що його сусіда випростав дуже довге ручисько як перепону між Страйком і котримсь із друзів Мартіна, що встав з-за столу і вже нахилився щось у Страйка питати. Засоромлений друг пішов.
Дякую, сказав Страйк, допиваючи пиво Дженні.
Звикай, мовив Стівен і одним ковтком доїв свій мус. Ти спіймав Шеклвелльського різника. Будеш, друже, знаменитістю.
Кажуть, що в момент шоку все довкруж зливається, але в Робін було не так. Приміщення навколо було видно дуже добре, в усіх подробицях: осяйні квадрати світла, що падало крізь завіси на вікнах, емалева ясність лазурового неба за склом, дамастові скатертини, затулені ліктями й хаотично розставленими склянками, румянець, що поступово заливав щоки гостей, які запихалися їжею й заливалися напоями; патриціанський профіль тітки Сью аж ніяк не помякшується від дружньої балачки сусідів; тремтить дурний жовтий капелюшок Дженні, яка жартує зі Страйком... Робін бачила Страйка. Її очі так часто поверталися до його спини, що вона б легко намалювала його помятий піджак, густі темні кучері на потилиці, вуха: ліве опухле, більше за праве через ножове поранення.