Языкознание 29 стр.

Ольга Кобилянська VALSE MELANCOLIQUE[1] Фрагмент Не можу слухати меланхолійної музики А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу оперти

Михайло Коцюбинський Акварель З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега В одчинені вікна й двері на довгу, з колонками, веранду так і перлась ясна блакить моря, в нескінченність продовжена блакитним небом Навіть душне повітря літньої днини приймало

Іван Карпенко Карий Комедія в 4 діях ДІЄ ВІ ЛЮДЕ Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер Марія Івановна – його жінка Соня – їх дочка Феноген – права рука хазяїна Маюфес – фактор Павлина – кравчиха з города Зеленський, Ліхтаренко – економи Куртц – шахмейстер Петро Петрович Золотницький – родови

Ольга Кобилянська Моя дорога жінко, моя люба Марійко! Я здоров і бажаю і тобі, з ласки Бога, такого самого здоров’я Більше не можу казати Що далі буду оповідати, се важке, Маріє, і я знаю, що я тобі моїми словами справлю жаль, але я мушу тобі щиру правду сказати Се хоче і Господь І Бог, і я самодин

Ольга Кобилянська Роман у 2х томах І том Галі з Лопатинсъких Бурачинській« Полкового» годинникаря, Максима Цезаревича, невеликої столиці Ч. [1] мало хто любив Він був прикрий дивак, скупець і непривітливий Се послідне не лиш проти власної родини, але й до чужих, що з своїми годинниками приходили до

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІ Ш (Споминки старого діда) Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці – ні гадки! Божа бджола гуде, кругом гречки біліють… а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці – сама січова воля, добродію… Переїв я всякого хліба: помагав і панам пану

Борис Грінченко СЕРЕД ТЕМНОЇ НОЧІ Роман Частина перша ЧУЖЕНИЦЯ І У хаті в Пилипа Сиваша за столом сиділа бесіда: брат Охрім із жінкою, сват Манойло з свахою Килиною, кум Терешко Тонконоженко, сусіда Струк із своєю сердитою Стручихою, дядько – старий Корній Грабенко та своя сім'я Не того Пилип бесіду

Михайло Коцюбинський Оповідання Посвята моїй любій матері Смерклося Рожевий на заході край неба м’яким блиском осявав морозне повітря; останнє світло помершого дня, продершись крізь шибки до хати, ледвеледве змагалось з сутінями, бо в хаті вже таки добре посутеніло Хима, сидячи на ослінчику, підклад

Панас Мирний ЯК ВЕДЕТЬСЯ, ТАК І ЖИВЕТЬСЯ ОБРАЗКИ З ЖИТТЯІ ДЕНЬ НА ПАСТІ ВНИКУ – Грицьку проооклятий! Грицьку кааторжний! Грииицьку! – гукав одного літнього погожого ранку невеличкий хлопчик літ дев'яти, стоячи на високій бурті, кругом укритій молодою і зеленою, як рута, травою Сонце піднялось вже ви

Іван Карпенко Карий Драма у 4 діях і 2 одмінах Діється в XVII столітті ДІ ЙОВІ ОСОБИ: Староста – вельможний пан Чеслав Герцель – шляхтич, його прибічник Гнат Бондар – старий козак Тетяна – його дочка Марія – хазяйка у Бондаря Тарас – запорожець, літ 35 Денис – парубок, літ 25 Оксана – дівчина, його

Пaнaс Мирний ЛИХИЙ ПОПУТАВ Мені тоді вісімнадцятий пішов Молода, здорова – я на норов була веселажартовлива Без мене і улиця – не улиця, і вечорниці – не вечорниці Хто всякі квітки хлопцям пришиває? – я, Варка Луценкова; хто дівчатам сміється з кохання? – я; хто жидів та лазарів передражнює? – я! Я

Ольга Кобилянська Повість Ой не ходи, Грицю, на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці, Солому палять і зілля варять, Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять Тамта одная чорнобривая, То чарівниця справедливая! І чарівниця і зілля знає, Тебе, Грицуню, заздрісне кохає! В неділю рано зілля копала, У по

Михайло Коцюбинський I Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати, що по самі вікна влізла в землю Надворі було краще, ніж у хаті Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало Сніг так блищав, що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав очима Була відлига, з стріх капало, з гор

Микола Хвильовий До проблем культурної революції І Здається, Гінденбург сказав: « Стратегія – річ велика, але той переможе, кому будуть міцніші нерви» Це – так Це – як правило І ми це завжди пам’ятаємо Отже, і тепер, коли нашу фортецю атакують з кількох боків, коли ми навіть не встигаємо відповідати

Микола Хвильовий Від автора Єсть дві літературнореволюційні організації: « Гарт» – спілка пролетарських письменників – і « Плуг» – спілка селянських письменників Останніми часами між цими угрупованнями виникло багато суперечок « Плуг», будучи спілкою з слабішою кваліфікацією (це він сам не раз прилю

Борис Грінченко Через що в мене до всіх живих тварин на світі таке почування, як до чогось рідного? Через що думка про їх збуджує в мене милосердність, терпимість і любов? Через що я лічу всіх тварин до своєї сім’ї так само, як і всіх людей? Через що тварина зостається мені другом, братом, товаришем

Олександр Кониський Що за прегарний день видався в десяту п'ятницю! Сонечко світить, гріє, а не пече: не душно, не млосно Повітря оксамитовою цівкою так само до тебе в груди й плине й плине, надає тобі нової свіжої сили й не дає сидіти в хаті… Я взяв бріль і пішов в село Рокитяне провідать давню сво

Микола Хвильовий І Виходили на іскрясте шосе, в перламутр полудня Утомно дрижали наливні поля, і перелітав димний легіт Небо брякло; нечутно й зів'яло скрадалися полинялі соняшні дороги до незнайомих горизонтів, до тумановобузкової маси На повороті почули останню міську пісню: трамвайна путь розлеті

Борис Грінченко І Сонце стояло насеред неба і пекло добре, – як тільки може воно пекти в наших степах на межі між весною й літом Навкруги не було ні деревця – рівний голий степ Ще не покошена трава степова та буйні жита та пшениці блищали ясними кольорами під золотим сонячним дощем, брали очі Але то

Микола Хвильовий Найзвичайнісінька баба, але її звуть бабушкою, діда – дєдушкою Бабушці – шістдесят шість, вона жлукто з жаром, від неї вогка білизна з попелом Батько дєдушчин чумакував у Крим по сіль, тому й у дєдушки широкі суворі брови нависли, чорні – йому сімдесят, а волосся на голові, як пух з