Чех Артем читать онлайн

<?xml version=“1. 0” encoding=“utf8”?> < Fiction Book xmlns=“ xmlns:l=“; <description><titleinfo><genre>prose_contemporary</genre><author><firstname> Артем</firstname><lastname> Чех</lastname></author><booktitle> Цього ви не

<?xml version=“1. 0” encoding=“utf8”?> < Fiction Book xmlns=“ xmlns:l=“; <description> <titleinfo> <genre>prose_contemporary</genre> <author> <firstname> Артем</firstname> <lastname> Чех</lastname> </author> <booktitle> Doc 1

Артем Чех Передмова Одразу хочу попередити: моя історія на перший погляд може здатися абсурдною та де в чому фантастичною Однак хочу запевнити вас, що це може здатися лише на перший погляд Події доситьтаки типові, але нерідко трапляється так, що фарби згущаються доволі інертно, без усвідомлення своє

Артем Чех Анатомічний атлас Важко бути жабою Присвячую Вію І1 У дитинстві Віталіка називали жабою — Жаба, — казали, — зелена жаба Віталік не ображався Тоді він ще не вмів ображатися Він тоді ще взагалі нічого не вмів Хіба що ротом пускати слину і бурмотіти нерозбірливі звуки Коли Віталіку був лише о

« Рожеві сиропи» — нова книжка Артема Чеха Передусім, це однойменна повість, у якій автор познайомить своїх читачів із надзвичайними персонажами та їхніми феноменальними здібностями На вас чекатимуть фантастичні пригоди, в які потрапляють герої книжки,

Цього разу Артем Чех описує долю молодого лікаря з периферії, якого переслідують всі ті невдачі, до яких схильні молоді люди Спочатку він закохується в дівчину на ім'я Валя і не те, щоб зовсім вдало Потім мучиться своєю нереалізованістю і тим, що його

«Рожеві сиропи» – нова книжка Артема Чеха. Передусім, це однойменна повість, у якій автор познайомить своїх читачів із надзвичайними персонажами та їхніми феноменальними здібностями. На вас чекатимуть фантастичні пригоди, в які потрапляють герої книжки, подорожі в часі і просторі, чудернацькі винахо

«– …Мило, талановито, але… але після Толстого чи Золя читати Тригоренка не схочеш. Саме такі слова Олексій Борисович Тригоренко почув від Костянтина Гавриловича, головного редактора одного товстенького журналу. Олексій Борисович уже п'ять років як нічого не писав, але з часу гучної юності залишилось

Василя Петровича рідко відпускало відчуття холоду. Йому завжди зимно. Так було в девяності, коли дуло з усіх щілин. Задувало зпід плінтусів, зпід віконних рам, крізь замкову шпарину… А вулицею ходили напівлюди, напівмертвяки…

«Його смерть ні для кого не була несподіванкою. Всі вже давно чекали, що, можливо, не шановний, але все ж таки Анатолій Іванович помре. І от він помер…»

«Фашист хотів померти в небі. Фашист… Насправді він ніякий не фашист. Він Ярік. Фашистом його прозвали у школі. Просто у класі хтось помітив, що Яріка цікавлять специфічні речі, такі як Третій рейх або військова амуніція Другої світової, танки, літаки, піхота, бойові нагороди. Невідомо навіть, звідк

«В актовому залі Будинку вчителя пахло фанерою. Так пахнуть крісла з підйомними сидушками. По краях сцени темнобордовими ганчірками звисали важкі запилюжені лаштунки, стеля та стіни були вкриті світлосірими панелями з гіпсу та ракушняку. З невеликих динаміків лунав гурт «Привокзальна площа», посеред

«Моя любов почалася у третьому класі. Я любив Іру Іванченко. Хоча ні, не я. Ми. У мене був друг Костя Коберідзе. Хороший, справжній, чесний і сильний товариш. Такого можна було брати у розвідку і бути впевненим у тому, що якщо тебе ранить, то Костік без зайвих слів винесе тебе на своїх дужих грузинс

…У мене був знайомий – кодер. Чи хакер? Ні, таки кодер. Я не знаю дня, коли б він просидів у своєму продавленому кріслі перед монітором менше дванадцяти годин. Речі у його кімнаті були розташовані таким чином, що з крісла можна було дістати будьщо. …Цей прищавий кодер може за кілька хвилин написати

«…Мені ніколи не було з ним нудно. Він був охочий до різного роду розповідей. Я йому вірив, адже нічого надзвичайного він не розповідав, лише звичайнісінькі історії з дитинства або курйози, які з ним траплялися. Або анекдоти, учасником яких був його дядя, фермер з Каховки. А ще він не був проти того