Кобилянська Ольга читать онлайн

Ольга Кобилянська Буковинські Карпати Гора біля гори стоять разом в німій величі, одягнені в смерекові ліси Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ; кепкують собі з кожної зміни, що перед їх очима відбувається, розкошують у власній красі, свідомі своєї довічної тривко

Ольга Кобилянська I Я родилася 29го падолиста… Старі люди і сонники кажуть, що цей день – день недолі Може Однак мені не хочеться в те вірити Я рада би приглянутися кождій речі до дна, я бажала би про все ясно думати, на все ясно дивитися, – адже кожда проява має свої причини й наслідки, все підляга

Ольга Кобилянська Мала Настка була вірної чутливої вдачі Так і любила вона, наприм[ір], свою з ганчірок і вичесаного льону звиту ляльку, яку їй зробила її мати, мужичка Марфа, одної неділі пополудню, з такою ніжністю, наче була б вона сама доросла і пригортала живу, улюблену дитину до своєї груді –

Ольга Кобилянська Das Reich der Luge ist aufrecht, wie es noch niemals gevesen Die Wahrheit selbst wagt sich, nur in gleissenden Fetzen vermummt, aus ihrem Winkel hervor… [1] Повість з жіночого щастя Присвячено високоповажній Наталі Кобринській І Пан Епамінондас Ляуфлер прожив добрі часи Був ц к. [2

Ольга Кобилянська Новела Вона мала поверх двадцять років і була висока Хоч русинка від голови до ніг, було в неї рудаве волосся, що у русинів рідкість, та в чертах бачилась порода, а майже меланхолійний сум, що вибитий на всім, що нагадує оцей нещасний народ, був і в неї основою характеру, її очи, в

Ольга Кобилянська Її високі значні кревні полягли почасти яко політичні в Росії, почасти – забрала їх холера Її ж занесла доля, по довгих незвичайних борбах, далеко за границю Проживала до п’ятдесяти років в однім малім убогім селі Зразу – яко жінка чесного, загальноповажаного чоловіка, яко дідичка;

Ольга Кобилянська VALSE MELANCOLIQUE[1] Фрагмент Не можу слухати меланхолійної музики А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу оперти

Ольга Кобилянська Моя дорога жінко, моя люба Марійко! Я здоров і бажаю і тобі, з ласки Бога, такого самого здоров’я Більше не можу казати Що далі буду оповідати, се важке, Маріє, і я знаю, що я тобі моїми словами справлю жаль, але я мушу тобі щиру правду сказати Се хоче і Господь І Бог, і я самодин

Ольга Кобилянська Роман у 2х томах І том Галі з Лопатинсъких Бурачинській« Полкового» годинникаря, Максима Цезаревича, невеликої столиці Ч. [1] мало хто любив Він був прикрий дивак, скупець і непривітливий Се послідне не лиш проти власної родини, але й до чужих, що з своїми годинниками приходили до

Ольга Кобилянська Повість Ой не ходи, Грицю, на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці, Солому палять і зілля варять, Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять Тамта одная чорнобривая, То чарівниця справедливая! І чарівниця і зілля знає, Тебе, Грицуню, заздрісне кохає! В неділю рано зілля копала, У по

«Через кладку» Ольги Кобилянської – соціальнопсихологічна повість, одна з пізніх повістей авторки, присвячена темі інтелігенції***. Найвідомішими творами авторки є «Земля», «Людина», «Через кладку», «Царівна», «У неділю рано зілля копала», «Valse melancolique», «Некультурна», «Аристократка» та ін. О