Квитка-Основьяненко Григорий Федорович читать онлайн

Григорій Федорович Квітка Основ’яненко Елисавете Николаевне Смирнитской [1] от щирой любови посвящает Основьяненко Що то є любов? Багато про неї і пишуть у книжках, і розказують, та бачиться мені

Григорій Федорович Квітка Основ’яненко Любій моїй жінці, Анні Григорівні Квітка Нема на світі нічого луччого і богу милішого, як серце матері до своїх діточок! Скільки б їх у неї не було, чи десятком бог благословив, чи т

Григорій Федорович Квітка Основ'яненко Посвящается любезному внуку Андрею Александровичу Щербіте Чому се по нашому селу, Джигунівці, але не видно, щоб хто по вулиці шлявся? Таки і малої дитини не побачиш Уранці схопило

Григорій Федорович Квітка Основ’яненко Не було і на усій слободі дурнішого, як Пархім Шеревертень А й слобода не мала була! Опріч що по неділям зіходилися баби з слободи та з ближчих хуторів і приносили на продаж і масл

Григорій Федорович Квітка Основ’яненко Посвящается Евгению Павловичу Гребенке Чи знаєте ви, люди добрі, що то є суд божий? Чоловік з злості зробить яке лихо другому, вкраде що, приб'єть, зовсім вб'єть, та як ніхто не бачит

Григорій Федорович Квітка Основ’яненко Дуже недобре діло брехати! « Брехнею, – кажуть люди, – світ пройдеш, та назад не вернешся» Брехун собі ворог і людям зло робить Усякий зна сю правду, одначе усяк бреше Не нарівно

Це найбільша українська повість Квітки, де дійсність зображується в сатиричному плані Автор переплітає реальні факти і події з фантастичними, казковими, широко використовує перекази, анекдоти, легенди.

Григорій Федорович Квітка Основ'яненко Часто мені приходить на думку: чого б то чоловікові так дуже пристращатись на сім світі до чогонебудь, не то щоб до якої вещі, а то хоч би і до наймиліших людей: жінки, діточок, щирих

Григорій Федорович Квітка Основ’яненко Недалечко від якогосьто города, чималенького, що в нім було аж три церкви, одна кам'яна, а дві дерев'яних, було село, а у тім селі жив собі чоловік Демко Він би то і розумний, як і ус

Григорій Федорович Квітка Основ'яненко Посвящается любезному внуку Андрею Александровичу Щербіте Чому се по нашому селу, Джигунівці, але не видно, щоб хто по вулиці шлявся? Таки і малої дитини не побачиш Уранці схопило

Григорій Федорович Квітка Основ'яненко Нічим ми так не согрішаєм на світі, як язиком, осуждаючи один одного Йде чоловік вулицею, вже ми і знаємо, куди він іде і зачим; задумався чоловік, вже ми й знаємо, що в нього є на дум

Григорій Федорович Квітка Основ’яненкоІ Смутний і невеселий сидів собі на лавці, у новій світлиці, що відгородив від противної хати, конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха Хоч парень собі і чепурний був, а т

МЕРТВЕЦЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬПосвящается Казаку Владимиру Луганскому [1] Був собі чоловік та жінка Чоловіка звали Нечипором, а жінку Пріською Вона була хорошого роду і одним одна дочка у батька, дуже багатого: була й скотинка,

Григорій Федорович Квітка Основ’яненко Дуже недобре діло брехати! « Брехнею, – кажуть люди, – світ пройдеш, та назад не вернешся» Брехун собі ворог і людям зло робить Усякий зна сю правду, одначе усяк бреше Не нарівно

Григорій Федорович Квітка Основ'яненко Посвящается Казаку Владимиру Луганскому [1] Був собі чоловік та жінка Чоловіка звали Нечипором, а жінку Пріською Вона була хорошого роду і одним одна дочка у батька, дуже багатого:

© Л. Г. Фризман, предисловие, примечания, 2017 © Л. П. Вировец, художественное оформление, 2017 В процессе литературной эволюции ничто не происходит вдруг. Постоянно идет процесс развития, накопления количественных изменений, которое с кажущейся внезапностью порождает новое качество. Так было и с во